Алфавіт і словник мови

Програма мовою Паскаль формується за допомогою набору знаків, що утворюють алфавіт мови, і складається з літер, десяткових і шістнадцяткових цифр і спеціальних символів.

У якості літер використовують великі та малі літери латинського алфавіту: АВCDEFGHIJKLMNОPQRSTUVWXYZ abcdefghijklm nopqrstuvwxyz, а також _ (знак підкреслення).

У якості десяткових цифр: 1234567890. Шістнадцяткові цифри утворюються з десяткових цифр і літер від А до F (або від а до f).

При написанні програм застосовуються спеціальні символи:

+ плюс * зірочка (знак множення) = дорівнює < менше $ знак грошової одиниці () круглі дужки . крапка : двокрапка ' апостроф @ ет (або комерційне а)

- мінус / знак ділення > більше # міжнародний комерційний номер [] квадратні дужки {} фігурні дужки , кома ; крапка з комою ~ тильда пробіл.

Комбінації спеціальних символів можуть утворювати складені символи, які сприймаються комп'ютером як один символ:

:= присвоювання <> не дорівнює

… діапазон значень >= більше або дорівнює

(..) альтернатива [ ] <= менше або дорівнює.

(* *) альтернатива {}

Неподільні послідовності символів утворюють слова, що несуть певний зміст у програмі. Слова відділяються розділовими символами, такими як: пробіл, кома, символ кінця рядка, коментар. Слова поділяються на: стандартні, зарезервовані, ідентифікатори користувача. Зарезервовані слова є складовою частиною мови, мають фіксоване написання і назавжди визначений зміст. Наприклад: begin, else, function, write, end, program та ін.

Стандартні слова призначені для заздалегідь визначених розробником мови типів даних, констант, процедур і функцій (наприклад, sin, cos, Pi). Зарезервований ідентифікатор можна перевизначити, але це може призвести до помилки, тому краще цього не робити.

Ідентифікатори користувача використовують для позначення констант, змінних, процедур і функцій, що визначені самим програмістом. Існують загальні правила написання ідентифікаторів:

1. Ідентифікатор починається тільки з літери або знака підкреслення.

2. Ідентифікатор може складатися з літер, цифр і знака підкреслення.

3. Між двома ідентифікаторами має бути хоча б один розділовий знак.

4. Максимальна довжина ідентифікатора 127 символів, але значущими є тільки перші 63 символи.

5. Ідентифікатор не може бути зарезервованим словом.

У написанні програм можна використовувати як великі, так і малі літери. Компілятор не визначає різниці між ними.

Правила оформлення програм (пунктуації):

1. Крапку з комою можна не ставити після begin і перед end, тому що ці слова є операторними дужками, а не операторами.

2. Крапка з комою розділяє оператори. її відсутність між операторами викликає помилку компіляції. Наявність між операторами кількох крапок з комою не є помилкою, тому що компілятор сприймає їх як ознаку наявності порожніх операторів.

3. При використанні вкладених структур може виникнути ситуація:

end; end; end

Крапку з комою можна ставити як після кожного, так і після останнього end. А наприкінці програми можна ставити крапку.

4. В операторах циклу крапка з комою не ставиться після while, repeat, do і перед until.

5. В умовних операторах крапка з комою не ставять після then і перед else.

Урок 11. Величини. Прості типи мови Паскаль.