1. Поняття величини.

Величина - це об'єкт, який має стале або змінне значення.

Величини діляться на змінні й сталі. Сталою називається величина, значення якої не змінюється в процесі виконання алгоритму, а залишається тим самим, зазначеним у тексті алгоритму (наприклад, 15; 2,4; 3,14 і т.д.). Змінною називається величина, значення якої змінюється в процесі виконання алгоритму.

При написанні алгоритму для змінних величин вводяться позначення аналогічно позначенням змінних у курсі алгебри. Таке позначення змінної величини в алгоритмічній мові називається ім'ям величини.

При виконанні алгоритму в кожний момент часу величина звичайно має деяке значення. Воно називається поточним значенням. У процесі виконання алгоритму величина може не одержати конкретного значення. Така величина називається невизначеною.

У шкільному курсі математики й фізики найчастіше зустрічаються числові величини, значеннями яких є натуральні, цілі, дійсні числа. Однак в алгоритмах настільки ж часто зустрічаються й нечислові величини: слова, таблиці, списки, тексти, графіки, геометричні фігури й т.д. У курсі математики й фізики величини найчастіше позначаються однією буквою латинського або грецького алфавіту. Оскільки при застосуванні ПК і при записі алгоритмів і програм розмаїтість величин дуже велика, в алгоритмічній мові прийнято використовувати як імена величин довільні букви, буквосполучення й будь-які слова, що пояснюють зміст і призначення величини в алгоритмі.

Величини, значеннями яких є слова або текст, називаються літерними.

Для того щоб виділити текст, що є значенням літерної величини, значення літерних величин беруться в лапки наприклад „немає розв’язку".

Як ми бачимо, величини можуть мати різний тип. Вони можуть бути натуральними, цілими, дійсними, літерними, відповідно до того, що може бути їхнім значенням. Скорочено типи змінних позначаються словами нат (натуральний), цілий (цілий), дійсн (дійсний), літ (літерний)

Основні характеристики величин:

Ім'я (ідентифікатор)	Тип	Вигляд	Значення
Правила: - тільки латинські літери, цифри, - спершу літера, потім цифра, - не застосовувати службових слів, - не припустимі розділові знаки, пробіл	Ціл а. дійсн К. літ Н.	Змінна Конс­танта	А:=А+5 Вираз - опис пра­вила обчислення деякої величини. Лінійна форма запису!

2. Оператор присвоювання

При програмуванні більше складних дій виникає задача обчислення чого-небудь без виведення на екран проміжних результатів. Наприклад, у виразі (а-2b)² +7а – 2b спочатку зручно обчислити значення а – 2b, зберегти його, а потім, використовуючи отримане число, знайти кінцевий результат. У цьому випадку не обійтися без спеціального оператора присвоювання, записуваного за допомогою двох символів:

змінна := вираз;

Працює оператор присвоювання так — спочатку обчислюється значення арифметичного виразу шляхом підстановки всіх вхідних у нього змінних; результат записується в змінну. Ліворуч може перебувати тільки ім'я змінної, але в жодному разі не вираз. Наприклад:

а := 2 + 7;	у результаті одержимо значення а =9
с := а - 4;	с дорівнює 5
с := с + 3;	значення с збільшується на 3 і стає рівним 8
с + 1 : = 2 - а;	невірно, тому що ліворуч від знака присвоювання стоїть не змінна, а вираз!

Програмісти - початківці іноді плутають оператор присвоювання й математичний символ рівності, оскільки їхні позначення схожі один на одного. Це різні речі! Математик нас не зрозуміє, якщо ми напишемо с = с + 3, оскільки цей запис рівносильний неправильній тотожності 0 = 3. Двійка в щоденнику за такий вираз гарантована! Однак програміст порахує вираз виду с := с + 3 нормальним, тому що, з його погляду, це не відношення рівності, а послідовність дій, що складається з обчислення виразу в правій частині оператора присвоювання і запису отриманого результату у відповідну комірку пам'яті замість старого значення до змінної с. У даному прикладі якщо до виконання оператора с := с + 3 змінна з мала значення 5, те після його виконання вона буде мати значення 8.

змінна:= константа	К:=7.5; А:='слово'
змінна:= змінна	С:=В; В:=А; А:=С; (обмін значеннями)
змінна:= вираз	А:=5*В+С;