1. Поняття про навчальну алгоритмічну мову.

Алгоритмічна мова – це система позначень і правил для однакового і точного запису алгоритмів і їх виконання. Алгоритмічна мова визначає способи запису тексту алгоритму (синтаксис алгоритму) і правила інтерпретації записаного тексту виконавцем (семантика мови). З одного боку, алгоритмічна мова близька до звичайної, з іншого – включає в себе і математичну символіку: числа, позначення величин і функцій, знаки операцій. Правила алгоритмічної мови лежать в основі мов програмування для ПК. Тому вивчення алгоритмічної мови допоможе вам швидше опанувати мову програмування.

2. Алфавіт мови

Алфавіт мови — це символи, які дозволено до використання в мові. В навчальній алгоритмічній мові використовуються:

• 33 літери українського алфавіту;

• 26 латинських літер (від А до 2);

• 10 арабських цифр;

• 28 спеціальних знаків (?, !, #, $,%тощо).

Звичайно ж, у конкретних мовах програмування допускається дещо інший набір символів (наприклад, алфавіт мови Паскаль не містить літер українського алфавіту). Кожний символ алфавіту мови програмування має свій числовий код. Яким кодам відповідають символи, наведено в таблицях кодування символів.

3. Синтаксис мови

Синтаксис мови — це правила написання команд, службових слів,розділових знаків.

Розділовими знаками можуть бути такі символи:

1) ; —розділовий знак між командами;

2) . — розділовий знак між цілою й дробовою частинами числа;

(«,») —використовуються у записі виразів підпрограм;

[«, «] — для запису індексованих змінних;

5), — розділовий знак між елементами списку або індексами масиву;

6) : — є елементом синтаксису деяких команд, а також використовується для задання розмірів масиву. У мові програмування Паскаль для задання розмірів масиву використовується дві крапки, розміщені поруч...

4. Елементи мови

Елементами мови є: Символи — основні неподільні знаки, за допомогою яких записуються тексти.Службові слова — скорочення деяких слів, за допомогою яких записуються алгоритми. Наприклад: АЛГ, АРГ, РЕЗ, ПОЧ, КІН та ін.

Команди — дії алгоритму. Вони бувають прості й складені.

5. Об'єкти мови Об'єктами мови є:

1. Константи, змінні.

2. Допоміжні алгоритми (підпрограми — функції або процедури).

Константи — це постійні величини, які визначаються на початку програми та не зміню­ють свого значення в процесі розв'язання завдання.

Числова константа — це деяке число. Числа можуть бути цілими або дробовими й пода­ватися у звичайній або експонентній формі.

У звичайній формі запису дробового числа ціла частина від дробової відділяється крапкою, а не комою. Така форма запису числа називається записом з фіксованою крапкою, на­приклад:

2, 2.4, -7.12, 0.3.

Для запису надто великих або надто малих чисел зручніше застосовувати експонентну форму запису. її називають записом із плаваючою крапкою. Вона складається з мантиси (можливо зі знаком), літери Е десяткового порядку (цілого числа, можливо зі знаком), наприклад:

2.1Е-5, ІЕ6, 1Е-9

Текстова константа — це будь-яка послідовність символів, узята в лапки «"» або апострофи « '» (у мові Паскаль можливий тільки останній варіант)

Усередині текстової константи можуть бути й лапки, але тоді їх також треба взяти в лапки. Приклади текстових констант: "мама", "1234","Корабель ""Ластівка""",

"Справа *306", "Значення виразу =".

Тому надалі ми подаватимемо текстові константи в лапках або апострофах.

Змінні — це величини, які можуть змінювати своє значення в процесі розв'язування зав­дання. Змінна та комірка в програмуванні — поняття тотожні, оскільки кожній змінній у пам'яті комп'ютера виділяється місце, яке називається коміркою.

Змінні називаються ідентифікаторами. Ім'я змінної має обов'язково починатися на літе­ру, а далі може йти послідовність літер або цифр та знаків підкреслення.

Приклади ідентифікаторів змінних:

а, аі, в2а, сума (у Паскалі україномовні ідентифікатори заборонені).

Імена змінним дає автор алгоритму. Ім'я змінної бажано добирати таким чином, щоб воно за змістом підкреслювало її призначення.

Не можна давати змінним імена, що збігаються з іменами службових слів, зарезервованих у цій мові програмування.

Кожна змінна повинна мати певне значення. Якщо в процесі виконання алгоритму змінна величина не одержала конкретного значення, то її значення буде непередбаченим.

Алгоритм, який використовується у складі іншого алгоритму, називають допоміжним алгоритмом стосовно алгоритму, в якому він використовується.

Вираз, «алгоритм, який використовується у складі іншого алгоритму», необхідно розуміти так:

• допоміжний алгоритм може бути у складі основного алгоритму;

• допоміжний алгоритм може подаватися у вигляді окремого файла на диску, а в основному алгоритмі встановлюється з ним зв'язок.

У будь-якій мові програмування є фіксований набір стандартних функцій. Однак за необхідності його можна розширювати, створюючи власні функції користувача. За допомогою об'єктів мови створюються вирази.

Вираз — це сукупність об'єктів мови, пов'язана деякими операціями для обчислення одного значення певного типу.

Вирази бувають:

• арифметичні;

• алгебраїчні;

• логічні;

• літерні (рядкові, текстові).

Арифметичні вирази — це числа, з'єднані знаками арифметичних операцій (можливо, із застосуванням дужок).

Алгебраїчні вирази — це числа, літери, функції, з'єднані знаками арифметичних операцій (можливо, із застосуванням дужок).

Логічні вирази — це умови. Умови бувають прості й складені. Прості умови складаються з одного відношення між величинами.

Складені умови складаються з кількох простих умов, з'єднаних між собою логічними операціями:

І (and) — кон'юнкція (логічне множення);

Або (or)— диз'юнкція (логічне додавання);

Не (not)— заперечення.

Приклади складених умов:

Х>2 і Х<4, а<З АБО а<5, НЕа = 0.

Мовою Паскаль відповідно умови пишуться так:

(х > 2) and (х < 4), (а < 3) or (a<5), not(a) = 0 Значенням логічного виразу є «Істина» або «Хибність».

Літерні вирази — це текстові константи, змінні, функції, що опрацьовують текст, з'єднані знаком плюс «+».3нак плюс означає операцію склеювання (конкатенацію). Значен­ням літерного виразу є текстовий рядок.

Структура алгоритму:

алг заголовок алгоритму (список параметрів із вказівкою їх типів)

арг список аргументів

рез список результатів

поч список проміжних результатів із вказівкою їх типів

серія вказівок

кін

Лінійний алгоритм - алгоритм, який містить лише вказівки про безумовне виконання деякої операції, без повторень або розгалужень (просте слідування).

Приклад 1. Скласти алгоритм	Приклад 2.
знаходження середнього ари-	алг створення програм
фметичного трьох чисел.	поч
алг середнє арифметичне	скласти алгоритм;
вар а,Ь,с,к	написати програму;
Рез хг	відлагодити програму на ПК;
поч	отримані рішення задачі;
к:=а+Ь+с;	проаналізувати правильність
хг:=к/3	результатів
кін	кін

Приклад 1. Записати алгоритмічною мовою алгоритм знаходження середини відрізка, якщо в систему виконавця входять звичні дії із циркулем і лінійкою.

алг розподіл відрізка АВ навпіл

поч

поставити ніжку циркуля в точку А, встановити розчин циркуля рівним довжині відрізка АВ, провести коло, поставити ніжку циркуля в точку В, провести коло, через точки перетину кіл провести пряму, відзначити точку перетинання цієї прямої з відрізком АВ

кін

Урок 4. Величини. Вказівка присвоювання