V. Розробити опорний конспект з даної теми. План-конспект уроку

Тема: «Поняття оператора. Різновиди операторів. Оператори введення й виведення даних. Структура й складові елементи програм, записаних певною мовою програмування»

Мета:

навчальна.

ознайомити учнів із поняттям оператора та структурою програми;

розвивальна.

навчити застосовувати оператори введення-виведення даних; розвинути вміння конструювати алгоритми розв’язання задачі за допомогою блок-схем з використанням операторів введення-виведення; створити уявлення про широке застосування операторів як форми логічно завершених виразів у повсякденній діяльності людини.

виховна.

розвивати навички для самостійної та колективної роботи.

Навчальне обладнання: ПК, роздатковий матеріал, збірник задач.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

Питання для вивчення:

• Поняття оператора. Різновиди операторів;

• Оператори введення-виведення даних;

• Структура й складові елементи програм.

Учні повинні знати:

• основні складові елементи програми, записаної мовою програмування;

• поняття оператора;

• поняття введення та виведення даних;

• визначення вхідних даних і результатів;

Учні повинні мати уявлення про:

• структуру певної мови програмування;

• призначення операторів;

Учні повинні вміти:

• застосовувати оператори введення-виведення даних;

I. Мотивація вивчення теми

II. Повідомлення нових знань Теоретична частина

Програма складається з описової і виконуваної частин.

У описовій частині визначаються властивості (типи (розділ TYPE)) елементів даних – констант (розділ CONST), змінних (розділ VAR), підпрограм (розділи FANCTION та PROCEDURE).

Виконувана частина містить послідовність операторів (команд), які виконує ЕОМ.

Оператори – це структурні елементи програми, які служить для зміни стану пам’яті ЕОМ та для керування ходом виконання програми. Послідовність виконання операторів відповідає порядку їх запису у програмі. Початок виконуваної частини позначається службовим словом BEGIN, закінчення – END ( виконувана частина записується в операторних дужках ).

У загальному випадку у виконуваній частині можна виділити блок введення початкових даних, блок обробки, блок виведення результату.

Ведення даних у пам’ять ЕОМ можна здійснити оператором READLN( ім’я змінної ).

Виведення інформації з пам’яті ЕОМ здійснюється оператором WRITELN( ’повідомлення’, ім’я змінної (розглянемо на наступному уроці) .

Всі структурні частини програми (описові структури, оператори) розділяються символом.

Загальна структура Pascal-програми.

PROGRAM імя програми; {заголовок програми}

LABEL список міток; { розділ опису міток }

CONST список констант; { розділ опису констант}

TYPE список типів; { розділ опису типів}

VAR список змінних; { розділ опису змінних}

FUNCTION імя функції; { розділ опису підпрограм-функцій}

Опис тіла функції;

PROCEDURE імя процедури; { розділ опису підпрограм-процедур}

Опис тіла процедури;

BEGIN {виконува частина (тіло програми)}

оператор 1;

оператор 2;

…

оператор ;

END.

Виведення – це процес копіювання інформації з оперативної пам’яті ЕОМ у зовнішні пристрої (на екран дисплея).

Засоби виведення інформації мови програмування Pascal – команди write( список параметрів ) та writeln( список параметрів ). У якості параметрів команд виведення можуть використовуватись імена елементів даних (імена констант, змінних), конкретні значення, текстова інформація (текст потрібно виділяти апострофами). Елементи даних у списку розділяються комами. Інформація виводиться на екран у позицію, в якій встановлено курсор. Відмінність команд полягає у тому, що після виконання команди write( ) курсор встановлюється після останнього видрукуваного на екрані символа, а після виконання команди writeln( ) курсор встановлюється на початок нового рядка.

Дійсні числа на екран дисплею виводяться у експоненційному вигляді nE±p (n·10^p), де n-мантиса числа (дійсне число діапазону 0<n<10), p-степінь числа (ціле число). У багатьох практичних випадках числа зручно відображати так, як прийнято на письмі. Для цього використовують команду форматованого виведення: write(x:n:m), де n,m-цілі числа, n визначае ширину поля виведення, m – кількість видрукованих символів після коми.