1.2.2. Перша структура світу

Першими, хто створив у своїх головах певну структуру світу, відповідну їхній природі, їхнім потребам і рівневі розвитку, були первісні люди. Ця структура мала вигляд міфа.

Міф (грец. μυ̃θος – слово, сказання) – 1) Легенда, вірування, сказання давнього народу щодо походження Землі, Всесвіту, явищ природи, про богів, героїв. 2) Історично перша світоглядна форма відображення дійсності, в якій художнє, моральне, пізнавальне та практично-перетворююче освоєння світу дані в синкретичній, взаємоопосередкованій єдності. Особливістю М. є персоніфікація (уособлення, наділення людськими властивостями) явищ природи і встановлення кровного зв’язку людей з ними. М. переносить на природні, а згодом і на суспільні явища та предмети властивості людини (антропоморфізм), а відносини між цими антропоморфізованими явищами і предметами уподібнює родовим відносинам (родовий соціоморфізм).

Що ви пам’ятаєте зі своїх перших уявлень про світ і себе?

1.2.3. Діти і розвиток людства

До речі, діти у своєму психічному розвитку за кілька років повторюють той шлях, який пройшло людство протягом багатьох тисячоліть. Так само, як людський ембріон за 9 місяців повторює шлях, пройдений живими організмами протягом мільйонів років. Іншого шляху для людини немає. Можуть бути якісь варіанти, але загальна природа, сутність у всіх людей спільна.

У чому саме виявляється спільність сутності між вами і найприємнішою вам людиною? Між вами і найнеприємнішою вам людиною? Порівняйте ці два випадки.

1.2.4. Засвоєння і зміни світогляду. Життєві аксіоми

Засвоєння людиною першого в її житті світогляду відбувається некритично, як чогось самоочевидного. Перші образи свідомості людини можемо назвати життєвими аксіомами, з якими порівнюється все, що вона зустріне у подальшому житті. Засвоєння ж іншого світогляду є досить важким, часто болючим процесом, який вимагає осмислення ситуації, порівняння цінностей, аналізу і здійснення вибору. Багато положень світогляду є не стільки об’єктивно істинними чи хибними, скільки суб’єктивно прийнятними чи неприйнятними для людини або соціальної групи. А тому виникає потреба у філософському розмірковуванні. Первинні уявлення узгоджуються з наступними образами.

Які зміни у своєму світогляді ви пам’ятаєте? Як вони відбувалися? Що залишилося незмінним?

1.2.5. У кожної людини своя картина світу

Оскільки у кожної людини свій життєвий досвід, то її філософські узагальнення, створена нею картина світу чи його частини може бути неприйнятною, незрозумілою чи й абсурдною для іншої людини. Людину потрібно розуміти, виходячи з того, що саме для неї є самоочевидними життєвими аксіомами. Розуміти, враховуючи, що для нас її життєві аксіоми можуть бути зовсім не самоочевидними, а тому незрозумілими є і всі наступні філософські побудови. Філософія – це діалог, виявлення спільного і відмінного, намагання зрозуміти і узгодити різні картини світу.

Що відмінного є між вами і найприємнішою вам людиною? Чи є такі речі, про які вам краще з нею не говорити? І чи є серед цих речей цілком нейтральні для нейнеприємнішої вам людини, про які ви могли б вільно з нею говорити?