1.1.7.6. Філософія є засобом, яким користується людина

Вище було написано, що філософія учить долати душевний біль. Якщо точніше, то філософія нічому не учить, бо навчити можна лише того, хто хоче навчитися і сам себе учить. Філософія є засобом для подолання душевного болю. Але вона, як засіб, може бути спрямована і на досягнення щастя.

Філософія не дає людині цілі життя і засоби їх досягнення. Людина сама ставить цілі свого життя і виробляє засоби їх досягнення, користуючись філософією. Багато чого залежить не від особливостей засобу, а від вправності та наполегливості майстра. Хоч і не все.

Заради вирішення якої проблеми вашого життя можна було б і філософію вивчити? Чи такої немає? Поясніть.

1.1.7.7. Обмеження свободи і вибір людини

Не все залежить від майстра тому, що свободу людини можна обмежити. І обмежують її не лише особливості предмета і засобу діяльності. Суспільство взагалі нав’язує людині певні погляди і стиль поведінки. Але у такому разі людина вибирає із залишеного чи запропонованого їй, і вибір за неї ніхто не може зробити. Відмова від вибору – це теж вибір. Щоб втратити необхідність вибору того, як ставитися до певної ситуації, потрібно втратити свідомість або знаходитись у якомусь гіпнотичному стані.

Ви самостійно створюєте собі цілі і проблеми чи вам „допомагають”? Якими способами можна було б упорядкувати ситуацію і обмежити свободу ваших „помічників”?

1.1.7.8. Побудова власного світу з цеглинок філософії

Філософствуючи, людина встановлює певні орієнтири свого життя. Категорії, закони, вчення філософії є кубиками, з яких вона складає власний світ. Як ноти, гами, етюди, на яких тренується музикант. Вони можуть бути складними, незрозумілими, нецікавими на даний момент, але з них може бути складено все, що завгодно: найпотрібніші, найприємніші, найцікавіші речі.

Якими є цілі вашого життя? Опишіть світ, який хочете створити для себе. Це буде тільки ваш світ чи ще чийсь і творитимете його разом? Якими засобами і способами? Чи це зробить хтось інший і від нього залежатиме зміст вашого життя?

1.2. Світогляд як основа філософії

1.2.1. Діти структурують світ

Великими трудівниками на ниві філософії є діти віку чомучок. У цей період життя йде активне освоєння світу, визначення місця дитини у світі і формування світогляду.

Світо́гляд – узагальнені уявлення про світ і саму людину, про спрямованість ходу подій у світі, про смисл людського життя, історичну долю людства тощо, а також система переконань, принципів, ідеалів та цінностей і пов’язані з ними емоції. На відміну від філософії, яка є засобом теоретичного освоєння світу, С. об’єднує результати всіх видів світовідношення – практичного, теоретичного, емоційно-чуттєвого, ціннісно-оцінювального. С. зумовлює життєву орієнтацію людини, її ставлення до дійсності і до самої себе. Основним у С. є питання про взаємовідношення людини і світу.

Діти структурують світ, упорядковують його. Взагалі-то світ не цікавить дітей, їх цікавить задоволення власних потреб. Але вони задовольняють свої потреби у світі і через взаємодію зі світом. Діти шукають такі речі у світі і такі способи взаємодії зі світом, які задовольняють їхні потреби. Задоволення одних потреб породжує інші. Задоволені потреби поступаються місцем іншим. Світ структурується відповідно до людини. З часом з’являється потреба, так би мовити, чистого, без будь-якої корисливості пізнання, без будь-яких цілей поза самим пізнанням.

Опишіть структуру ваших власних потреб від менш до більш значущих. Чи є серед них такі, що взаємно суперечать собі? Чи є такі, що сприяють одна одній? Якими засобами і способами їх можна задовольнити? І що б ви відчули, якби всі ваші потреби виявилися задоволеними? Чи можливе таке?