1.1.7. Навіщо це потрібно або яка користь з філософії

1.1.7.1. Бажання жити і перемога над болем

Люди мають безліч потреб. І засобів для їх задоволення теж є дуже багато.

Одна з потреб – позбутися болю. Біль буває різним: від легких незручностей до тяжких мук, фізичним і душевним. Чоловік, поранений на війні, мав померти, але не від ран, а від больового шоку. Він дуже хотів жити і навчився не відчувати біль. Пізніше виступав з трюками, де зазнавав фізичних тортур, але не виявляв ознак болю. За це йому платили гроші.

Складіть письмовий перелік своїх потреб. Для самого (самої) себе. Але цікаво було б порівняти з потребами однокурсників. Чи є серед них така ж важлива для вас, як та для пораненого чоловіка, що змусила його навчитися не відчувати біль?

1.1.7.2. Філософія і душевний біль. Муки і щастя Сізіфа

Філософія учить долати душевний біль. Або ж просто встановлювати душевний комфорт. Ця потреба властива не тільки сучасній людині.

Давньогрецькі боги покарали Сізіфа тим, що після смерті він повинен був викочувати на гору тяжку каменюку, яка одразу ж і скочувалися вниз. І так цілу вічність. Покарали безглуздою працею. Це завдавало Сізіфові тяжких душевних мук.

Пізніше Альбер Камю дійшов думки, що Сізіф може заспокоїтися і навіть стати щасливим, якщо подивиться на свою долю дещо інакше. Тобто якщо знайде сенс у відсутності сенсу.

У Альбера Камю Сізіф стає щасливим, усвідомлюючи, що доля є справою суто людською, яку людям і належить уладнувати самим. Його доля належить йому самому. Уламок скелі – це його власна турбота. Можна уточнити: не він долі, а вона йому належить, тобто він є активною стороною, від якої залежить і процес, і результат чи їхня відсутність. Доля є неминучою і вартою презирства. І тоді всесвіт уже не видається йому ні безплідним, ні нікчемним і вітає Сізіфа тисячами чудесних земних голосів. Сізіф стає щасливим, усвідомлюючи, що досягає вершини. Знов і знов.

Чи є серед ваших проблем такі ж безглузді, як і в Сізіфа? Майбутня дружина Дейла Карнегі, виконуючи нудну роботу, зацікавила себе тим, що почала змагатися з собою, намагаючись зробити наступного дня більше, ніж попереднього. Як ви можете зацікавити себе?

1.1.7.3. Буття і ніщо. Сенс у відсутності сенсу

У тій же Стародавній Греції Парменід, досліджуючи особливості буття, дійшов висновку, що ніщо неможливо помислити. Бо, думаючи про нього, хоч би у самій лише думці ми переводимо ніщо у стан буття. Небуття стає буттям, як тільки ми починаємо про нього думати.

Так само відсутність сенсу чи його заперечення є сенсом. Його тільки потрібно знайти, а точніше – окреслити на полі свідомості і в цьому розумінні створити для себе. Тим більше, що сенс існує лише в нашому мисленні, для нас, а не в об’єктивній дійсності поза нами. А в нашому мисленні буття заперечується не порожнечею, а іншим буттям. Наприклад, сенс певної роботи можна бачити у тому, щоб робити не її, а щось інше, або просто відпочивати, а сенс мук – у тому, щоб подолати їх, позбутися і відчувати щось нейтральне чи й приємне. Або у тому, щоб було з чим боротися, що заперечувати, чому протистояти і цим загартовувати себе. Чи й просто так, бачити сенс у тому, щоб протистояти ради самого процесу протистояння. Для того, щоб зник сенс, потрібно, щоб зникло мислення.

Заперечте уявлення, що якась певна справа є безглуздою і нецікавою і її сенс полягає хіба що в тому, щоб мучитися. Уявіть ніби вона вже є цікавою (подумайте про небуття цікавості і цим переведіть її в буття; заперечте буття нудьги) і утримуйте себе деякий час у цьому стані. Важче чи легше вам стало, наприклад, слухати нудну лекцію? Чи не з’явився інший сенс замість сенсу мучитися?