1.7. Практичне значення філософії

1.7.1. Виникнення потреби у філософствуванні

Потреба у філософствуванні виникає, коли звичні способи діяльності не досягають цілі і доводиться переходити до нового бачення світу та нових принципів діяльності, до нової структури світу і нової структури діяльності. Внаслідок розбіжності між об’єктивним світом і породженими ним суб’єктивними образами виникають труднощі у досягненні бажаних цілей. Людина змушена аналізувати образи свідомості, досліджувати співвідношення суб’єкта і об’єкта. Кожен історичний період має особливості у діяльності людей і, відповідно, у співвідношенні суб’єкта і об’єкта.

Закони розгортання вищих інтелектуальних процесів відображають об’єктивний розвиток зовнішнього світу. Філософствування є своєрідним моделюванням можливих процесів реального світу.

Згадайте, які проблеми виникали у вас, як ви їх вирішували і яким був хід думок, коли змінювалися ваші ролі серед людей. Подумайте про те, що вам ще належить освоїти, змоделюйте можливі процеси свого майбутнього. Знайдіть закономірні зв’язки між вашим минулим, теперішнім і майбутнім. Помрійте, пофантазуйте.

1.7.2. Управлінська діяльність, слово і філософія

Потреба у певній формі суспільної свідомості визначається особливостями людської діяльності в цілому, тобто предметно-матеріальної і духовної. Філософія виникла як засіб вирішення соціальних проблем. Поступове накопичення духовних і матеріальних багатств привело до ускладнення структури суспільства і структури діяльності людей. Посилилося значення управлінської діяльності, змінилися її структура і засоби; внаслідок поділу праці вона виділилася у самостійний вид, до того ж визначальний щодо всіх інших. Відповідно до ускладнення структури суспільства і діяльності посилилася роль слова (по-грецькому – логоса), яке є основою зв’язків у суспільстві і головним засобом управління людьми. Ці зміни стали причиною виокремлення філософської форми суспільної свідомості. Філософія досліджує суттєве, те, що відображено у понятті, в слові (логосі), те, що є визначальним у світі.

Як з часом (віком) змінюється світ ваших речей і стосунків, ваша діяльність, словниковий запас, особливості мислення? Як змінюються зв’язки між ними?

1.7.3. Філософія і суспільне буття

Філософія є узагальненим відображенням суспільного буття. Вона включає в себе взаємовідношення суб’єкта з об’єктом і теоретично обґрунтовує інтереси, цілі, ідеали людей. Філософія має соціально спрямований характер, відображає, обґрунтовує і захищає інтереси певних соціальних груп, класів, соціальних систем. Отже, філософія визначається суспільним буттям і в той же час сама активно впливає на нього.

Коли вам було важче: в дитинстві чи зараз? Не переносьте свої нинішні можливості на минуле. Інтереси яких вікових груп ви відстоювали і кому заздрили? А зараз? Поясніть.

1.7.4. Мудрість у повсякденності

Му́дрість – це здатність виходити за межі наявного буття, тобто 1) подумки виходити за межі наявної ситуації і бачити її як частину структури цілого вищого рівня, ніж вона сама, 2) передбачати і, знаючи свої й інших людей та чинників можливості, якнайбільше обмежувати ризик, 3) приймати рішення, виходячи з гармонії (співмірності) цілого, а не лише часткового, 4) знаходити оптимальний, найменш затратний шлях до цілі.

Звідси випливає, що абсолютна мудрість – це перебування поза межами будь-якого буття, тобто навіть поза безконечністю, оскільки, з одного боку, безконечність має буття, а з іншого боку – буття безконечне. Людині таке не доступне. Отже, людська мудрість завжди є відносною. Тому правий Платон, який вважав, що мудрість притаманна лише Божеству.

Справжній професіонал мудро, зі знанням життя застосовує свої навички. Бо життя не обмежується професійною діяльністю. І професійна діяльність не є замкненою у самій собі. Отже, щоб бути професіоналом, потрібно знати життя не однобоко. Про недостатність для успіху самих лише професійних знань писав Дейл Карнегі.

«…Исследования показали, что преуспеяние в финансовом отношении даже специалистов, занятых в таких технических отраслях экономики, как машиностроение, примерно лишь на пятнадцать процентов обусловливается их техническими знаниями и на восемьдесят пять процентов – умением общаться с коллегами, то есть личными качествами и способностью руководить людьми.

…Наиболее высокооплачиваемыми работниками в сфере техники часто являются вовсе не те, кто обладает большими знаниями в своей области. Можно, например, за пятьдесят – семьдесят пять долларов в неделю найти рядового инженера, бухгалтера, архитектора или представителя какой-нибудь другой профессии. Такие специалисты всегда имеются в избытке. А вот человек, обладающий техническими знаниями и к тому же способностью излагать свои мысли, брать на себя руководящую роль и порождать в людях энтузиазм, – такой человек будет получать повышенную оплату»¹¹.

Про визначного давньогрецького філософа Демокріта (бл. 460 – бл. 370 до н. е.), його уміння спостерігати і робити висновки збереглося наступне свідчення.

«Афинодор в VIII книге «Прогулок» рассказывает, что однажды к нему пришел Гиппократ, и Демокрит велел принести молока, а посмотрев на молоко, сказал, что оно от черной козы, которая родила в первый раз; и Гиппократ изумился его проницательности. Девушку, сопровождавшую Гиппократа, в первый день он приветствовал словами: «Здравствуй, девушка!», а на следующий день: «Здравствуй, женщина!» – и в самом деле, в ту самую ночь девушка лишилась невинности»¹².

“…Для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди й усюди знаходять предмет своєї уваги”¹³. Тому вибачайте: будуть тут приклади і з культурології, і з проктології, і з проміжку між ними.

«Великая русская актриса Александра Яблочкина пребывала в девицах до старости.

Как-то она спросила у Раневской, как, собственно, занимаются любовью. После подробного рассказа Раневской Яблочкина воскликнула:

– Боже! И это все без наркоза!!!»¹⁴

Розповідь Раневської, очевидно, допомогла Яблочкиній стати мудрішою і більш реалістично грати деякі ролі. Але необхідно особливо зауважити, що відсутність досвіду теж є досвідом і мудрий не спішить без особливої потреби усе пробувати на собі.

«– Чем умный отличается от мудрого? – спросили у Раневской.

– Умный знает, как выпутаться из трудного положения, а мудрый никогда в него не попадает»¹⁵.

Звісно, мудрий не потрапляє у те становище, з якого розумний знає, як вийти. Бо мудрий подумки знаходиться поза наявною ситуацією, передбачає варіанти її розвитку, знає свої можливості і якнайбільше обмежує ризик. Його становище не є для нього складним чи важким. Але не забуваймо, що людська мудрість є не абсолютною, а завжди лише відносною. Тому людина має постійно вчитися, пам’ятаючи, що справжньою освітою є лише самоосвіта.

Чи є серед ваших викладачів (однокурсників, знайомих та ін.) мудрі люди? Складіть таблицю: мудрі, розумні, не дуже, зовсім…, – і не забудьте знайти у ній місце собі. Порівняйте з таблицями своїх однокурсників. Поспостерігайте: чи не має наймудріший якоїсь неперевершеної дурості, а той, хто “зовсім…”, – у чомусь великої мудрості? Оскільки протилежність, доведена до крайності, переходить у свою протилежність.

ЛІТЕРАТУРА

Дана тема висвітлюється в кожному підручнику з філософії. У книгарні чи бібліотеці потрібно з того, що є, вибрати те, що сподобається. Орієнтуйтеся на себе як читача, а не на того, хто рекомендує. Списки рекомендованої літератури укладаються з каталогів бібліотек або списуються з інших книг, і рекомендовані книги часом навіть не бачать, не тримають у руках, не мають уявлення, якого кольору у них обкладинка. Переважна більшість рекомендованих книжок є недоступною для студентів. Отже, всі ці рекомендації є пустою формальністю і пишуться не для студентів, а для начальників від науки і методики викладання.

Ви зрозуміли, що ці завдання не потрібно виконувати і не потрібно давати на них відповідь – над ними потрібно розмірковувати? Бо філософствування – то фантазування. Але вигадка, фантазія є основою реальних історичних процесів. Без вигадки історія зупиниться. Однак не всім можна відкривати свої думки і вигадки. Це дуже інтимний процес. Якщо не зрозуміли – зубріть рекомендовану літературу.

1 Див.: Передмова до кн.: Юркевич П. Д. Вибране. Бібліотека часопису “Філософська і соціологічна думка”, серія “Українські мислителі” / Переклад з російської В. П. Недашківського; упорядкування, передмова й примітки А. Г. Тихолаза. – Київ: “Абрис”, 1993. Стор. IV. Таранов П. С. Управление без тайн. – Симферополь: «Таврида», 1993. Стр. 122.

2 Див.: Петрушенко В. Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти III – IV рівнів акредитації. 2-е видання, виправлене і доповнене. – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ – 2000”, 2002. С. 20 – 21. Та інші видання цієї книги.

3 Сентенція, вислів (латин.).

4 Див.: Платон. Теэтет // Соч.: В 3 т. – М., 1970. – Т. 2. – С. 243.

5 Див.: Аристотель. Метафизика // Соч.: В 4 т. – М., 1975. – Т. 1. – С. 69.

6 Див.: Татаркевич, Владислав. Історія філософії: Т. 1: Антична і середньовічна філософія / Пер. з пол. А. Шкраб’юка. – Львів: Свічадо, 1997. – С. 12 – 13.

7 Див.: Бушин М. І., Лазарчук Ю. В. Сучасний філософський глосарій. Визначення основних категорій, понять і термінів філософії. / Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Черкаси: Видавництво “Брама-ІСУЕП”, 2000. Стор 18 – 19.

8 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 21. – С. 270 – 271.

9 См.: Осичнюк Е. В. Философия. Раздел: Функции философии. – Адрес в интернете: http://libr.org.ua/book/111/3062.html

10 Категорія – загальне, гранично широке поняття.

11 Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей…: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. Зинченко В. П., Жукова Ю. М. – Мн.: Полымя, 1990. С. 26. Цитата из предисловия Дейла Карнеги. Можно найти и в других изданиях этой книги.

12 Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Ред. тома и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев; Перевод М. Л. Гаспарова. – 2- е изд. – М.: Мысль, 1986. – 571 с., 1 л. карт. – (Филос. наследие). – С. 345.

13 Петрушенко В. Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти III – IV рівнів акредитації. 2-е видання, виправлене і доповнене. – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ – 2000”, 2002. С. 29. Та інші видання цієї книги.

14 Фаина Раневская. Случаи. Шутки. Афоризмы / [сост. и ред. И. Захаров]; [худож. П. Маслов]. – переизд. – М.: «Захаров», 2008. С. 90.

15 Фаина Раневская. Случаи. Шутки. Афоризмы / [сост. и ред. И. Захаров]; [худож. П. Маслов]. – переизд. – М.: «Захаров», 2008. С. 81.