1859, 15 Февраля

[С.-Петербург]

У філософії теж не рідкісним є поєднання різних, часом взаємно суперечливих поглядів. Навіть в теорії люди не завжди є послідовними. Тим більше – в житті.

Еклекти́зм, екле́ктика (від грец. ε̉κλεκτικός – той, що вибирає, ε̉κλεκτός – вибраний) – 1) Напрям в античній філософії 2 ст. до н. е. – 2 ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання відмінностей між ученнями й школами. 2) Механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів; безпринципне запозичення й змішування суперечливих ідей, оцінок, теорій. 3) Закономірний момент у розвитку наукового пізнання, для якого характерні елементи знання, що не мають єдиної теоретичної основи і належать до різних, іноді взаємовиключаючих, аспектів розгляду об’єкта. Е. типовий для періодів докорінного зламу й перебудови теорій і виступає або як попередній етап синтезу різнорідного пізнавального матеріалу в єдину теоретичну систему, або як початок диференціації раніше єдиної теоретичної системи. 4) Переносно – відсутність оригінальності і самостійності. 5) Поєднання в одному творі ознак різних стилів мистецтва.

А ви – послідовна людина? За яких умов і обставин? Чи, може, завжди? А може – ніколи? А ваші викладачі всі разом і кожен зокрема? Наведіть приклади і поясніть.

1.5.8. Інтереси трудящих та ідеалізм.

Розбіжності між життям і філософськими схемами

Що стосується того, ніби поєднання інтересів трудящих з ідеалізмом є еклектикою, непослідовністю, то так вважають марксисти (див. вище: Основне питання філософії у марксизмі). Не всі філософи з цим погоджуються. В житті можливим є багато такого, що людям не подобається чи видається дивним. До речі, перехід від рабовласництва до феодалізму, коли становище трудящих значно покращилося, пов’язаний з утвердженням християнства. Не все так однозначно і просто в цьому світі.

Чи вмієте ви визначати момент, з якого послідовність перестає бути ознакою логічності та інтелектуальної сили і перетворюється на забобон розуму; коли автоматизм і бездумність, які зберігають наші сили і час, починають вести до небажаних наслідків? Згадайте випадки, коли розум був обмеженим, а його послідовність шкідливою. Згадайте випадки, коли зовнішня, позірна непослідовність свідчила про силу розуму і широту охоплення дійсності.

1.5.9. Філософські питання і мінливість життя. Діалог суб’єкта з об’єктом

Зі сказаного випливає, що філософія не обмежується якимось з уже існуючих питань. Філософія є діалогом суб’єкта з об’єктом, у якому людина стає на позицію об’єкта, але залишається суб’єктом і розмовляє з самою собою, тобто розмірковує, поєднуючи в собі дві позиції. Коли людина вирішує питання, що цікавить лише її, але вирішує способом діалогу суб’єкта з об’єктом, то і тоді вона філософствує. Життя мінливе, і ми не знаємо достовірно, яке саме питання буде покладене в основу філософії через певний час, які напрями будуть у ній основними. Але починаються вони з того, що спочатку цікавить лише окремих людей.

Чи часто, спілкуючись, ви стаєте на позицію іншої людини (яка є об’єктом ваших дій) і розглядаєте світ та самого себе з цієї позиції?