1.3.5. Філософія і матеріальні умови життя

На психологічні основи філософії впливають матеріальні умови життя людей. Економічною передумовою виникнення філософії є наявність вільного часу для дозвілля і роздумів, що стає можливим з відокремленням розумової праці від фізичної. Ця передумова стає ще й причиною заміни зовнішньої, предметно-практичної активності внутрішньою, інтелектуальною. Людина є істотою активною; її активність проявляється у двох видах: як зовнішня і як внутрішня. Хтось більше схильний до першого, а хтось – до другого. Хтось прагне до завершеності своєї діяльності більшою мірою, а хтось меншою. Знання стає самостійною цінністю: „знання заради знання”.

Що повинно статися у вашому матеріальному житті, аби вам захотілося вчитися заради самого знання? Чи, можливо, ця каменюка уже впала на вашу голову? Чи лише матеріального для цього недостатньо?

1.4. Предмет і методи філософії

1.4.1. Безконечність і цілісність. Предмет філософії

Оскільки філософія є теоретичним виразом і розвитком світогляду, вона прагне до граничних меж світу, до охоплення його як цілого. Світ є безконечним і цілісним, – і філософія орієнтується на безконечність і цілісність, на безконечність цілого і цілісність безконечного. Разом з тим, світ цікавить філософію у його відношенні до людини.

Втім, безконечність і цілісність світу, які видаються очевидними сучасній людині, самі можуть бути питаннями глибоких філософських досліджень.

Однак узгодження нового з уже існуючим мало коли йде у безконечність. Філософські розмірковування завершуються, коли досягнута упорядкована і зрозуміла цілісність, коли конкретна упорядкована цілісність певної речі узгоджена з уже упорядкованим оточенням, а отже, – через оточення, – і з безконечністю світу. Тому предметом філософії є не лише найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і людського мислення.

Предме́т філосо́фії – все, з чим людина має справу, коли воно впливає на її думки і поведінку, на уявлення про себе, про світ і своє місце в світі, а особливо ж коли змінює їх, внаслідок чого змінюються структури світоглядної картини людини.

Предмет філософії не має меж. Вона своїми особливими методами досліджує особливості структурування світу і всього, що у ньому є, виходячи з особливостей самого світу і людини.

Що входить до тієї безконечності, яка потрібна для цілісності вашого щастя? Ідеально структуруйте доступну вам частинку світу – кімнату, сумочку чи гаманець, якісь свої дії… Перейдіть до чогось більшого, поверніться до меншого. Помрійте: вигадка є основою реальних історичних процесів. Якщо її реалізовують.

1.4.2. Основні методи філософії

Ме́тод (грец. μέθοδος – шлях дослідження, спосіб пізнання) – спосіб, прийом або система прийомів для досягнення якої-небудь мети; спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями відповідного об’єкта.

Філософія, як і наука, – це, перш за все, сукупність методів, а не лише результати, досягнуті за допомогою цих методів. Результати стають до кінця зрозумілими, коли ми розуміємо способи їх досягнення. Проте ми вивчаємо переважно не науку, а предмет, частину світу, на яку спрямована наука. А методи сприймаємо інтуїтивно, неусвідомлено.

Наприклад, купуючи щось на базарі, не думаємо, що займаємось математикою, ботанікою, фізикою, софістикою, коли обраховуємо, дуримо чи нас обраховують і дурять. Ми думаємо про предмет наших прагнень. На засоби звертаємо увагу, коли вони не спрацьовують.

Іншими словами, ми вивчаємо певні властивості речей, для виявлення яких користуємося методами відповідних наук. Методи науки спрямовані на виявлення і дослідження певних властивостей якоїсь частини світу. Наука – це сукупність методів. Та про методи ми не думаємо, ми думаємо про предмет вивчення. Видозмінюємо методи, коли вони не діють. Але знову забуваємо про них і далі вивчаємо не науку, не засоби, а речі і їхні властивості. Що являє собою наука, так до кінця і не розуміємо. Методи йдуть у підсвідомість чи й глибше.

Метафі́зика (від грец. μετά τα φυσικά – після фізики) – 1) Філософське вчення про незмінні, раз і назавжди дані початки світу, що розглядає явища поза їхнім взаємозв’язком, поза рухом, зміною і розвитком. В ідеалістичній філософії – наука про надчуттєві принципи буття. 2) Протилежний діалектиці спосіб мислення і метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім зв’язком і розвитком, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному стані. Не визнає внутрішніх суперечностей як джерела саморуху, не може осягнути безперервність і стрибкоподібність розвитку в їхній органічній єдності. 3) Переносно – щось умоглядне, абстрактне й тому малозрозуміле.

Діале́ктика [грец. διαλεκτική (τέχνη) – мистецтво ведення бесіди, полеміки, від διαλέγομαι – веду бесіду, обговорюю] – теорія і метод пізнання дійсності шляхом осягнення саморуху предмета на основі його внутрішніх суперечностей. Розглядає речі, їхні властивості і відношення, а також їхні відображення у свідомості людини у взаємному зв’язку і русі: виникненні, суперечливому розвитку і зникненні. Революційний метод пізнання і перетворення світу.

Софі́стика [грец. σοφιστική (τέχνη); порівняйте: σόφισμα, букв. – майстерність, уміння; розумне, хитре судження; σοφιστής – знавець, мудрець] – хитромудре використання у спорі та доведеннях усяких логічних і словесних вивертів, невірних доводів, що подаються як істинні. Для цього свідомо застосовуються хибні аргументи, безпідставність яких замасковано зовнішньою, уявною правильністю.

У сучасній філософії софістика розглядається як антипод діалектики, як метод, який не можна використовувати і необхідно викривати, якщо його використовують.

Якими методами ви доводите викладачам, що ви не олух Царя Небесного, а повноцінна, рівна їм людина – а то й вища! – і оцінки вам не треба занижувати, навіть якщо кошти з невиплаченої вам стипендії йдуть їм на премії? І якщо хочуть від вас цукерок, то й самі повинні вас пригощати.