Створення ярлика

Для створення ярлика на Робочому столі необхідно:

1. натиснути праву клавішу миші у вільному місці Робочого столу;

2. у контекстному меню вибрати пункт Создать, а після цього вибрати пункт Ярлык;

3. у діалоговому вікні Создание ярлыка увести повне ім'я файлу програми, для якої створюється ярлик (для заповнення командного рядка можна використати кнопку Обзор);

4. натиснути кнопку Далее;

ввести назву ярлика й натиснути кнопку Готово

Варіант 28

1. Проаналізувати типову структуру та склад інформаційних систем.

1. Проаналізувати типову структуру та склад інформаційних систем.

Практично всі різновиди інформаційних систем незалежно від сфери їх застосування включають один і той самий набір компонентів:

Під функціональними компонентами мають на увазі систему функцій управління – повний набір (комплекс) взаємопов’язаних у часі й просторі робіт з управління, необхідних для досягнення поставлених перед підприємством цілей.

Увесь процес управління підприємством зводиться або до лінійного (наприклад адміністративного) управління підприємством чи його структурним підрозділом, або до функціонального (матеріально-технічне забезпечення, бухгалтерський облік тощо) управління.

Тому декомпозиція інформаційної системи за функціональною ознакою (рис1.) містить у собі виділення її окремих частин, які мають назву функціональних підсистем (ПС) (функціональні модулі, бізнес-додатки), що реалізують систему функцій управління. Функціональною ознакою зумовлюється призначення підсистеми, тобто те, для якої сфери діяльності вона призначена і які основні цілі, завдання і функції вона виконує. Функціональні підсистеми істотно залежать від предметної області (сфери застосування) інформаційних систем.

Специфічні особливості кожної функціональної підсистеми містяться в так званих „функціональних задачах” підсистеми. Вибір складу функціональних задач функціональних підсистем управління здійснюється звичайно з урахуванням основних фаз управління: планування, обліку, контролю й аналізу, регулювання (виконання).

Планування – це управлінська функція, що забезпечує формування планів, відповідно до яких буде організоване функціонування об’єкта управління.

Облік, контроль і аналіз – функції, що забезпечують одержання даних про стан керованої системи за певний проміжок часу, визначення факту та причини відхилення фактичного стану об’єкта управління від його планового стану, а також виявлення розмірів цього відхилення.

Регулювання (виконання) – це функція, що забезпечує порівняння планових та фактичних показників функціонування об’єкта управління і реалізацію необхідних керуючих впливів за наявності відхилень від запланованих у заданому діапазоні. Відповідно до виділених функціональних підсистем та з урахуванням вимог управління і визначається склад задач функціональних підсистем.

Вибір та обґрунтування складу функціональних задач є одним із найважливіших елементів створення інформаційних систем.

Компоненти системи опрацювання даних.

Основна функція системи опрацювання даних (СОД) – це реалізація таких типових операцій опрацювання даних: збір, реєстрація і перенесення інформації на машинні носії; передавання інформації, введення інформації в ЕОМ, створення і введення внутрішньомашинної інформаційної бази; опрацювання інформації, вивід інформації, організація та управління обчислювальним процесом.

СОД призначена для інформаційного обслуговування фахівців різних органів управління підприємства, що приймають управлінські рішення.

СОД можуть працювати в трьох основних режимах:

• пакетний режим – для нього характерним є те, що результати опрацювання видаються користувачам після виконання так званих пакетів завдань. Недоліком такого режиму є відокремлення користувача від процесу опрацювання інформації, що перешкоджає оперативності прийняття управлінських рішень.

• Інтерактивний (діалоговий) режим – відбувається обмін повідомлень між користувачем і системою.

• Режим реального часу – використовується для управління швидкоплинними процесами.

Всі СОД інформаційних систем незалежно від сфери їх застосування включають наступний набір складових (компонентів), що називаються видами забезпечення. Виділяють інформаційне, лінгвістичне, технічне, програмне, правове забезпечення. Розглянемоконкретнішекожне з них.

Організаційне забезпечення – це сукупність методів і засобів підвищення ефективного управління об’єктами управління на всіх стадіях їх життєвого циклу.

Інформаційне забезпечення - це сукупність методів і засобів розміщення й організації інформації, що включають в себе системи класифікації і кодування, уніфіковані системи документації, раціоналізації документообігу та форми документів, методів створення внутрішньомашинної інформаційної бази інформаційної системи. Від якості розробленого інформаційного забезпечення значною мірою залежить достовірність і якість прийнятих управлінських рішень.

Лінгвістичне забезпечення. За допомогою лінгвістичного забезпечення відбувається спілкування людини з комп’ютером.

Технічне забезпечення є сукупністю комплексу технічних засобів, який забезпечує роботу АІС.

Програмне забезпечення - це сукупність комп’ютерних програм, призначених для реалізації функцій і задач функціонування автоматизованих інформаційних систем.

Правове забезпечення - це сукупність правових норм, які регламентують правові стосунки як під час створення, так і в процесі впровадження АІС .

Організаційні компоненти інформаційної системи

Під організаційними компонентами ІС мають на увазі сукупність методів і засобів, що дозволяють удосконалити організаційну структуру об’єктів і управлінські функції, які виконуються структурними підрозділами; визначити штатний розклад і чисельний склад кожного структурного підрозділу; розробити посадові інструкції персоналу управління в умовах функціонування СОД.

Впровадження інформаційних систем сприяє удосконаленню організаційних структур, оскільки припускає визначення розрахункової, тобто науково обґрунтованої, чисельності апарату управління по структурних підрозділах з обов’язковим вирішенням таких проблем:

• достовірне віднесення кожного працівника до відповідного структурного підрозділу;

• встановлення чітких службових обов’язків кожного працівника в межах підрозділу, в якому він працює. При цьому визначення кола обов’язків припускає, що обов’язки працівників, що обіймають ту або іншу посаду, не залежать від конкретної особи, яка їх виконує і сукупність спільних обов’язків повинна гарантувати їхню несуперечливість і можливість досягнення загального результату;

• визначення нормального завантаження працівника його роботою протягом дня і на календарний період;

• розробка посадових інструкцій персоналу в умовах функціонування СОД, зокрема в умовах аварійних ситуацій.

2. Обґрунтуватизагальніпоняття про графічніредактори.

Графічний редактор — це комп'ютерна програма, яка надає можливість користувачу створювати і редагувати на екрані комп'ютера зображення і зберігати їх для подальшого використання. Деякі графічні редактори призначені для редагування фотографій, тоді як інші — переважно для створення та редагування малюнків.

Перелічимо кілька найпоширеніших операцій, які можна виконувати в графічних редакторах:

• виділення області зображення для редагування;

• малювання ліній за допомогою пензлів різних кольорів, розмірів, форми і з різним натиском;

• заповнення певних областей малюнка кольором, градієнтом кольору чи текcтурою;

• вибір кольору » використанням різних колірних моделей (наприклад, RGB, HSV) та за допомогою колірної піпетки;

• створення написів різними шрифтами;

• видалення з фотографій подряпин, бруду, зморшок, ефекту червоних очей та інших дефектів;

• формування зображень із використанням шарів;

• конвертація зображень у файли різних форматів;

• застосування фільтрів з метою досягнення різних ефектів.

Сучасний комп'ютер не просто замінив олівець і папір. Беручи на себе всю складну, нерідко монотонну роботу зі створення малюнка а, він дозволяє зосередитися на його сюжеті, надає користувачам зовсім нові, унікальні можливості ш;одо техніки малювання. Одне ми тиснення кнопки миші може замінити три години виснажливої праці. Можливо, незабаром ви дійдете висновку, що малювати на комп'ютері набагато цікавіше, ніж грати.

Не варто думати, що всі графічні редактори дуже складні у вивченні та використанні. Адже одна з головних вимог до створюваних програм — це зручність та інтуїтивна зрозумілість інтерфейсу.

2. Обґрунтувати загальні поняття про графічні редактори.

Графічний редактор — це комп'ютерна програма, яка надає можливість користувачу створювати і редагувати на екрані комп'ютера зображення і зберігати їх для подальшого використання. Деякі графічні редактори призначені для редагування фотографій, тоді як інші — переважно для створення та редагування малюнків.

Перелічимо кілька найпоширеніших операцій, які можна виконувати в графічних редакторах:

• виділення області зображення для редагування;

• малювання ліній за допомогою пензлів різних кольорів, розмірів, форми і з різним натиском;

• заповнення певних областей малюнка кольором, градієнтом кольору чи текcтурою;

• вибір кольору » використанням різних колірних моделей (наприклад, RGB, HSV) та за допомогою колірної піпетки;

• створення написів різними шрифтами;

• видалення з фотографій подряпин, бруду, зморшок, ефекту червоних очей та інших дефектів;

• формування зображень із використанням шарів;

• конвертація зображень у файли різних форматів;

• застосування фільтрів з метою досягнення різних ефектів.

Сучасний комп'ютер не просто замінив олівець і папір. Беручи на себе всю складну, нерідко монотонну роботу зі створення малюнка а, він дозволяє зосередитися на його сюжеті, надає користувачам зовсім нові, унікальні можливості ш;одо техніки малювання. Одне ми тиснення кнопки миші може замінити три години виснажливої праці. Можливо, незабаром ви дійдете висновку, що малювати на комп'ютері набагато цікавіше, ніж грати.

Не варто думати, що всі графічні редактори дуже складні у вивченні та використанні. Адже одна з головних вимог до створюваних програм — це зручність та інтуїтивна зрозумілість інтерфейсу.