1.4 Тактичні нормативи механізованих (танкових) підрозділів

Тактичні нормативи опорного пункту роти (району оборони батальйону) обґрунтовуються:

- вогневими можливостями механізованої (танкової) роти й батальйону щодо відбиття атак танків і мотопіхоти противника;

- оптимальним зосередженням підрозділів з метою найменшої уразливості роти й батальйону від ядерної зброї противника й забезпечення взаємодії між ними;

- маневровими можливостями роти й батальйону.

Бригаді в обороні призначається ділянка, батальйону - район оборони, а роті й взводу - опорний пункт.

Район оборони батальйону – це ділянка місцевості, що обмежена з флангів розмежувальними лініями, з фронту – обрисом переднього краю, а з тилу – розташуванням тилових підрозділів.

Опорний пункт роти – це район (ділянка) місцевості певних розмірів, підготовлений до оборони в інженерному відношенні у відповідності з рішенням командира, пристосований до кругової оборони і зайнятий ротою для виконання поставлених завдань. Опорний пункт механізованої роти складається з опорних пунктів механізованих взводів, позицій вогневих засобів і приданих підрозділів, пов’язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти. Опорний пункт танкової роти складається з опорних пунктів танкових взводів і позицій приданих підрозділів.

Наведені нижче нормативи не є постійними. Вони можуть змінюватися залежно від обстановки. На них у першу чергу будуть, впливати: бойове завдання батальйону, його склад і можливості, угруповання противника й характер його дій, місцевість й інші фактори, узяті в сукупності.

Ширина батальйонного району оборони - 3-5 км, глибина 2-2,5 км. Рота займає опорний пункт 1-1,5 км по фронті й до 1 км у глибину (з проміжками між опорними пунктами рот до 1000 м), а взвод - до 400 м по фронті й до 300 м у глибину (з проміжком між взводними опорними пунктами до 300 м).

Командно-спостережний пункт роти обладнується в глибині опорного пункту на відстані до 800 м від свого переднього краю.

Командно-спостережний пункт батальйону обладнується за ротами першого ешелону (резерву) батальйону на відстані до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

На місцевості, не скрізь доступній для дій наступаючих військ, а також при обороні в смузі забезпечення й на передовій позиції фронт оборони роти (батальйону) може бути й більшим.

2. Побудова оборони механізованого батальйону

Побудова оборони батальйону включає:

- бойовий порядок батальйону,

- систему опорних пунктів і вогневих позицій,

- систему вогню,

- систему інженерних загороджень.

Побудова оборони повинна відповідати задуму командира на бій, враховувати характер місцевості та забезпечувати:

- найбільш ефективне та повне використання у першу чергу протитанкових засобів і захист від зброї масового ураження;

- максимальне використання маневрових можливостей підрозділів батальйону та приданих йому засобів з метою швидкого нарощування протидії наступаючому противнику та нанесення йому рішучого ураження;

- безперервне управління підрозділами у ході бою.

Основні зусилля батальйону (роти) в обороні зосереджуються на очікуваному головному напрямку наступу противника й утриманні найбільш важливого району (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна створювати наростаючу протидію, яка дозволяє не допустити прориву противником району оборони (опорного пункту) та створити умови для його знищення.