1. Основи організації оборони

1.1 Основи оборони, характерні риси і вимоги, що висуваються до неї

Оборона - вимушений і завжди тимчасовий вид бойових дій. Вона застосовується в тих випадках, коли наступ проводити неможливо або недоцільно.

Оборона являє собою вид бою, мета якого - відбиття наступу переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ. Мета оборони може бути досягнута спільними зусиллями підрозділів всіх родів військ і спеціальних військ, ураженням противника організованим вогнем всіх видів у сполученні із загородженнями, використанням вигідних умов місцевості й інженерним устаткуванням позицій, стійкістю й завзятістю військ, що обороняються, застосуванням ними різноманітного маневру й контратаками, а також шляхом ретельної організації безперервної взаємодії.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли більш активні й рішучі дії недоцільні, або вимушено - внаслідок несприятливої обстановки що склалася.

Оборона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися під час бою.

Характерними рисами сучасного оборонного бою є:

- раптовість дій - вона забезпечує рішучість дій по розгрому противника, дозволяє ввести його в оману щодо своєї побудови, а разом із цим змусити його нанести масовані вогневі удари по порожнім або слабко зайнятим військами районам;

- рішучість бойових дій, що проявляється насамперед у високій вогневій активності, спрямованій на зрив його атаки, а також завзятість підрозділів при знищенні противника, що вклинився в район оборони;

- зросло значення ініціативи у зв'язку із ускладненням характеру бойових дій. Стримкий розвиток подій потребує від командира батальйону розумної ініціативи протягом усього оборонного бою в самій складній обстановці;

- розосередження бойових порядків військ, що обороняються по фронті й у глибину. Межі розосередження визначаються вогневими можливостями автоматичної стрілецької зброї й радіусами ураження снарядів, мін, бомб.

Зміни характеру сучасного загальновійськового бою у зв'язку із можливим застосуванням противником ядерної зброї, ВТЗ, РЕБ у свою чергу висувають нові вимоги до оборони. Під цими вимогами розуміються ті основні якості, якими повинна володіти оборона в інтересах досягнення поставленої мети.

Головні вимоги до оборони, полягають у тому, що вона повинна бути здатної протистояти ударам авіації й артилерії противника, відбити атаки його танків і мотопіхоти, не допустити висадження й дії повітряних десантів. Інакше кажучи, вона повинна бути протитанковою, протиповітряною, протидесантною, глибоко ешелонованою і готовою до тривалого ведення бою, а також стійкою й активною.

Під вимогою "бути протитанковою" розуміється здатність оборони відбивати атаки танків й інших броньованих засобів. Зупинити танки - значить зірвати наступ противника. От чому основу оборони батальйону становить протитанкова оборона, що створюється на всю глибину оборони, і насамперед на танконебезпечних напрямках.

Протиповітряна оборона організується з метою відбити удари авіації противника й нанести їй значні втрати. Це завдання виконується зенітними засобами батальйону у взаємодії з усіма вогневими засобами що обороняються.

Наступаючий противник буде широко застосовувати повітряні десанти. Тому сучасна оборона повинна бути здатною не допустити їхнього висадження, де б вони не намагалися це зробити, і у разі застосування - знищити повітряні десанти, що висадилися. Головне в боротьбі з повітряними десантами противника - швидкість й активність дій, що дає можливість застигнути противника зненацька, атакувати й не дати йому закріпитися.

Глибоке ешелонування сил і засобів обумовлюється необхідністю забезпечити більш тривалу, наростаючу протидію переважаючому по силі противнику й використати основні сили для активних і маневрених дій. Разом з тим воно утрудняє противнику розкриття системи оборони.

Під стійкістю оборони розуміють її здатність протистояти зброї масового ураження, ударам авіації та артилерії, відбивати атаки танків і піхоти противника, а також знищувати противника, який вклинився в оборону, або повітряні десанти, які висадилися в тилу, аеромобільні та диверсійно-розвідувальні групи.

Активність оборони визначається в постійному ураженні противника всіма засобами, нав’язуванні йому своєї волі, створенні невигідних для нього умов ведення бою; в проведенні широкого маневру і рішучих контратак, швидкому знищенні противника, який вклинився в оборону, його десантів, які висадилися.

Висока активність оборони не може бути досягнута без її стійкості, а стійкість оборони буде тим вища, чим активніше ведуться оборонні дії.

Стійкість та активність оборони досягається: витримкою, стійкістю та наполегливістю військ, які обороняються, їх високим моральним духом; безперервною розвідкою противника, своєчасним розкриттям підготовки його до наступу й можливих напрямків атак; старанним маскуванням бойового порядку батальйону і введенням противника в оману відносно побудови оборони та задуму дій; вправною, різноманітною побудовою оборони; умілим використанням вигідних умов місцевості та її інженерного обладнання; створенням старанно організованої системи вогню, особливо протитанкової, у поєднанні з системами інженерних загороджень, опорних пунктів та вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами та вогнем на загрозливих напрямках; негайним знищенням противника, який вклинився в оборону, та його десантів, які висадилися; застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, поставити його у важке становище, нав'язати йому свого волю та ініціативу; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження й високоточної зброї противника; наполегливим і тривалим утриманням районів оборони (опорних пунктів) у поєднанні з проведенням контратак.

Така мета сучасної оборони, її найважливіші характерні риси й вимоги, які пред’являються до неї.