2. Норми сучасної літературної мови.

Норми (від лат. — правило, взірець) — це сукупність визначених правил, яким підпорядковуються вимова і вибір слів в мові, використання граматичних форм, складання речень та ін.

Норми сучасної літературної мови поділяються на фонетичні, лексико-фразеологічні, словоскладальні, морфологічні, синтаксичні і стилістичні.

Вони установлюють:

а) фонетичні — правила вимовляння звуків-і ставлення наголосу (вивчаються в фонетиці і орфоепії);

б) лексико-фразеологічні — норми вживання слів і фразеологізмів у властивих їм значеннях (вивчаються в лексиці і фразеології);

б) словоскладальні — правила складання слів і способів їх творення (вивчаються в словотворенні);

в) морфологічні — норми вживання слів у випадку їх видозмінювання (відмінювання іменних частин мови, займенника, дієприкметника і дієслова — вивчаються в морфології);

г) синтаксичні — правила побудування так званих синтаксичних конструкцій — словосполучень і речень (вивчаються в синтаксисі);

ґ) стилістичні — норми використання різними мовними стиля­ми властивих їм мовних засобів (вивчаються в стилістиці).

Мовна майстерність — це здатність, використовуючи мовні норми, обирати з них найбільш вдалу для викладення своїх ду­мок. Яскравими прикладами мовної майстерності можуть служити художні твори видатних українських письменників. Доречність та недоречність вибору тих чи інших мовних засобів для створення більшої виразності вивчається в стилістиці та культурі мовлення.

3. Причини помилок у логіці викладу:

1. Поєднання логічно несумісних слів (злюща баба-яга, а не злюща бабуся).

2. «Зайві» слова (плеоназми) (травень, а не травень місяць).

3. Заміна особової форми дієслова активного стану зворотним дієсловом (вибачте мені — вибачаюсь).

4. Неправильне чергування низки однорідних членів речення (письменники і поети).

5. Неправильне утворення аналітичних граматичних форм (най­частіше ступенів порівняння — самий найкрасивіший, більш виразніше).

6. Неправильне поєднання присудка із складеним підметом (дехто з нас знали).

7. Порушення порядку слів у реченні (Секретарка сиділа у приймальні, яку ми вперше бачили).

8. Вживання дієприслівникових зворотів на місці підрядних ре­чень (Повернувшись у село, випускнику обіцяли роботу).

9. Неправильне використання сполучних засобів у складних реченнях.

4. Виконання вправ.

Вправа 1. Прочитайте текст. Укажіть його стиль. Чи стилістично виправдане тут уживання одноманітних синтаксичних конструкцій?

Хліб...

Скільки й справді красивих легенд і повір'їв пов'язано з ним. На весілля посівають наречених зерном, щоб ніколи не знала сім'я нестатку у хлібі. При зведенні оселі закладають зерно в кутки, щоб був достаток у домі. Щоб стати вродливою, дівчина нібито повинна зібрати квіт жита й натерти ним обличчя.

Я сказала б інакше: хто хоче красивим стати душею, хай порідниться з хлібом. (Н. Гринько).

Вправа 2. Прочитайте текст. У якій мовній ситуації можливе його використання? Розмовне чи книжне це мовлення? Виконайте стилістичний експеримент, змінивши вид мовлення. Якими засобами ви скорис­талися? Чи змінить це мовну ситуацію?

І сором був тій дівчині, у якої стрічки пов'язані недбайливо або не в порядку. В'язати стрічки треба вміти і символи їх знати.

Скажімо, найпершу у віночку — посередині, в'яжуть світло-коричневу стрічку — символ землі-годувальниці. Пообіч від ко­ричневої — жовті стрічки — символ сонця, за ними — світло-зелені — символ краси і молодості. Потім голубі, сині — символи неба і води, що дають силу і здоров'я, далі в'яжуть жовтогарячу — символ хліба, фіолетову — символ мудрості людини, малинову — символ душевності, щирості, рожеву — символ достатку. В'язали до строю й білу стрічечку, але тоді, коли її кінці були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на право­му — місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов'язували, бо це — символ пам'яті про померлих. (Із журналу).

Вправа 4. Якого стилю і підстилю поданий текст? Свою думку доведіть. Ви­пишіть слова,що засвідчують точність мовлення.

Хистка рівновага

Атмосфера перебуває у хисткій динамічній рівновазі. У про­цесі фотосинтезу рослини поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень. Тварини, навпаки, при дихання споживають кисень, виді­ляючи в атмосферу вуглекислий газ та інші гази, зокрема метан. У результаті господарської діяльності людини велика кількість вуглецю, що міститься у природному паливі (вугіллі, газі, нафті), переробляється і повертається в атмосферу. Це може призвести до глобального потепління клімату. Більше того, через господарську діяльність людини зменшується озоновий шар, і згубне ультрафі­олетове проміння Сонця проникає на Землю. Якщо руйнування атмосфери продовжуватиметься, то планета невдовзі стане непри­датною для життя.