7. Контрольні запитання.

1. Що ми називаємо функціональною стилістикою.

2. Що ми називаємо стилем мовлення?

3.Які ви знаєте компоненти культури мовлення?

Література

Бутрин Л.В. Українська мова. 11 клас. Плани-конспекти. – Тернопіль – Харків: Вид-во «Ранок», 2012. С. 150-158.

Тема. Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній, публіцистичний та інші.

План

1. Стилістика.*

2. Стилі української мови.*

3. Зразки стилів.*

4. Виконання вправ.**

5. Контрольні запитання.

1. Стилістика.

Розділ мовознавчої науки, який вивчає стильові особливості мови, принципи і

способи добору мовних засобів для кожного стиля, називається стилістикою.

Стилі - це основні різновиди літературної мови, які використовуються за різних обставин спілкування.

2. Стилі української мови.

У сучасній українській, літературній мові розрізняються такі стилі:

• розмовно-побутовий (обслуговує спілкування людей у побуті);

• художній (переважно стиль художньої літератури,де слово не тільки щось

називає,а часто, будучи художнім засобом, є знаряддям естетичного впливу

на читача чи слухача);

• науковий (існує у писемній формі: наукові праці, дисертації, дослідження,

підручники, а також в усній - наукова доповідь, повідомлення тощо);

• публіцистичний (має дві форми : писемну (статті, нариси, фейлетони) та усну

(публічні виступи));

• діловий (наявний в указах, ухвалах, резолюціях,текстах законів, заявах, протоколах

та в інших офіційних документах).

3. Зразки стилів:

1. То сідайте, сідайте, коли до нас на вчителювання збираєтесь... (розмовно-побутовий).

2. Висока, трохи не серед неба, стояв місяць, ясний, блискучий, повний (художній).

3. Морфологія - це наука, яка вивчає частини мови (науковий).

4. Учасники пленуму закликають усіх політичних літераторів, незалежно від їхніх політичних поглядів, до єдності та взаєморозуміння... (публіцистичний).

5. Стаття 8. Захист мов

...Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення української або інших мов...тягнуть відповідальність... (діловий).

4. Виконання вправ.

Вправа 1. Укажіть стиль тексту, жанр тексту і його структурні особливості.

Розділ і

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її тери­торію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недо­торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед лю­диною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і сво­бод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство.. Підстави набут­тя і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є на­род. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Вправа 2. Укажіть стиль і підстиль поданого тексту. Умотивуйте порушення правильності мовлення (вживання слів «мученства», «шарпать»). Чи можна вважати таке мовлення комунікативно доцільним?

Оптимістам

Ви думали, що наша доля

До нас прилине у квітках,

Немов весна з ясного поля,

Що нам ввижається у снах, —

Даремно! Прийде наша воля,

Немов поранений борець,

І на її змарнілім чолі

Побачать мученства вінець.

Уся в крові та воля буде,

По трупах прийде... І її

Ще будуть довго шарпать люди

Чужі, а гірш того — свої. Свої! (За М. Чернявським).

Вправа 3. Якого стилю пропонований текст? Доведіть це. Укажіть компоненти художнього стилю в складі поданого тексту.

«Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами...» (Леся Українка)

Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами, ти, мій бід­ний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись... А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою трем­тячою рукою, — вона тремтить, як струна, — все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, — ох, у трив­ких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни...

Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди?

Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?

Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О, візьми мене з собою, і нехай над нами в'януть білі троянди!

Візьми мене з собою.

Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згуби­мось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже...

Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!

І нехай в'януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.

7.11.1900

Вправа 4. Укажіть порушення норм культури мовлення. Виправте знайдені помилки.

У Онєгіна було важко всередині, і він прийшов до Тетяни полегшитися.

Дубровський мав зносини з Машею через дупло старого дуба ... (Андрій Волконський, до речі, часто їздив подивитися той дуб, на який він був схожий як дві краплі води).

Лєрмонтов народився у бабусі в селі, коли його батьки жили в Петербурзі.

Раптом Герман почув скрип ресор — це була стара княгиня.

У Ростові було три дочки: Наташа, Соня і Микола.

Кабаниха намацала у Катерини м'яке місце і щодня тиснула на нього.

З усіх жіночих принад у Марії Болконской були тільки очі.

Ганна зійшлася з Вронськттм зовсім новим, неприйв і для країни способом.

Улітку, ми з пацанами ходили в похід з ночівлею, із собою взяли тільки необхідне: картоплю, намет і Марію Іванівну.

Умер М. Ю. Лєрмонтов на Кавказу, але любив він його не тому!

У двір в'їхали два коні. Це були сини Тараса Бульби.

Онєгіну подобався Байрон, тому він і.повісив його над ліжком.

Герасим поставив на підлогу блюдечко, і став тикати в нього мордочкою.

Оскільки в мене скінчилися кошти, я хліба не купив.

На зустріч з тобою я запізнюся у зв'язку з тим, що мій ор­ганізм хоче зранку спати.