4. Поняття про стиль літературної мови.

Стиль (від латин. — паличка для письма). Стиль літературної мови — різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефек­тивного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль — це власне слова на власному місці.

Кожний стиль має:

а) сферу поширення і вживання (коло мовців);

б) функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування,тощо);

в) характерні ознаки (форма та спосіб викладу);

г) система мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо). Функціональні стилі української мови: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та конфесійний. Поряд із функціональними стилями, ураховуючи характер експресивності мовних елементів, виділяються також урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний,сатиричний та інші.

5. Компоненти культури мовлення.

З огляду на три основних аспекти поняття культури мовлення: комунікативний, нормативний, етичний, розрізняють такі компоненти культури мовлення:

а) дотримання норм літературної мови;

б) здатність бути засобом спілкування;

в) мовний етикет (відповідність стилю, мовній ситуації, нормам поведінки загалом тощо). Вимоги до культури мовлення:

1. Змістовність. Слід продумати тему та основну думку вислов­лювання, не писати й не говорити зайве.

2. Послідовність. Стежити, щоб думки були викладені за певним планом (послідовно), робити узагальнення та висновки.

3. Точність. Старанно добирати слова, будувати речення відпо­відно до змісту думки, не вживати двозначних висловів.

4. Багатство. Уникати повторення тих самих слів та однакових за будовою речень. Урізноманітнювати їх у тих межах, які встановлені для кожного стилю.

5. Доречність. Зважати на мету , місце й адресата вашого мов­лення.

6. Правильність і чистота. Слід уживати слова та будувати речен­ня відповідно "до норм української літературної мови, уникати нелітературних елементів (недоречних іншомовних та діалек­тних слів, лайливих виразів, жаргонізмів тощо).

7. Виразність. Уживання слів і виразів, що найбільш яскраво виражають думки й почуття того, хто говорить.

6. Виконання вправ.

Вправа 1. Укажіть стиль і визначте за поданим текстом його ознаки. Чи до­тримано цьому тексті виразність мовлення?

Про мову точаться розмови, То трохи вщухнуть, то ізнов. Щоб не любити рідне слово — Такого світ іще не знав. Але не хочу я ганьбити Російськомовних земляків. За нашу мову стільки вбито... Хто жити й вижити хотів, Російську мусив вчити й знати. Без неї ходу не було

Ні до кар'єри, ні до влади,

Без неї — тільки у село!

Так з покоління в покоління

Свідомо сіялося зло,

Щоб наше знищити коріння,

Щоб українців не було.

Ми — не народ, а лиш народність!

У нас не мова — діалект!

Що український інтелект

Колись Москви підняв духовність —

То все забуто... Ми, хохли,

Самі зреклись своєї мови.

Хіба на доказ, що ніколи

Народом ми і не були!

Були! І є! І вічно будем!

І рідну мову не зведем,

Бо українці — мудрі люди,

їх більше буде з кожним днем! (В. Іващенко).

Вправа 2. Укажіть стиль і визначте за поданим текстом його ознаки. Чи до­речне вживання застарілих слів?

У Польщі вважають, що у них прийнято першу конституцію в Європі, але в Україні прийнято першу в світі конституцію!

Є таке Національне свято в Польщі — 3 травня (річниця при­йняття Конституції 1791 року, як кажуть поляки — першої в Європі) Але як відо­мо, першою офіційною конституцією в світі вважається Конституція Сполучених Штатів Америки, яка прийнята 1787 року. А насправді перша конституція в зарубіжній Європі — «Декларація прав людини і громадянина» — була прийнята в революційній Франції в 1789 році, а офіційна конституція з'явилася у Франції 3 вересня 1791 року.

Але ми повинні пам'ятати й пишатися тим, що першою в сві­ті (а не лише у Європі) була Конституція українського гетьмана Пилипа Орлика від 5 квітня 1710 року, яка випередила американ­ську аж на 77 років. Тобто першим конституційним актом у світі був конституційний договір «Вивід прав України», прийнятий на козацькій раді в Бендерах і скріплений підписом гетьмана Пилипа Орлика. Він вперше розмежовував владу на гілки: законодавчу, виконавчу і судову — та встановлював відносини між ними. Най­вищим органом влади в Україні вважалася Загальна козацька рада, виконавчу владу представляла генеральна старшина на чолі з геть­маном, причому кожен старшина мав повноваження сучасного міні­стра (писар — Міністра закордонних справ, бунчужний — Міністра внутрішніх справ, підскарбій — міністра фінансів і т. д.).

Цікаво, що єдиний відомий на сьогодні україномовний ори­гінал цієї Конституції знайдений у Російському державному архіві давніх актів лише у 2009 році київським істориком Олександром Алфьоровим. А латиномовна копія XVIII століття зберігається в Національному архіві Швеції (течка «Справи Козаччини»).

Вправа 3. Укажіть стиль і жанр поданого тексту, сферу його застосування. У якій мовній ситуації ймовірне використання цього тексту. Свою думку обґрунтуйте.

Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це неминуче вимагає повернення до пра­вильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». На мові геральдики (науки про герби) та вексилології (науки про прапори) це значить, що жовтий колір є головним (тому в описі прапора він називається першим по черзі, зображу­ється вгорі і використовується для зображення Тризуба-Трійці), а блакитний є допоміжним (тому називається другим, зображується внизу прапора і використовується на гербі як тло).

Із сакральної точки зору жовтий колір позначає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакит­ний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує акти­візації та одухотворення. Тому жовто-сонячний колір українського прапора позначає Творця і божественну активність, а блакитний — створену ним матерію, наш земний світ.

Якщо на прапорі вгорі зображується колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим — і це відповідає природному стану Всесвіту, створеного Творцем.

Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня — жов­тою (допоміжний колір). Тому, згідно із законами геральдики, на державному гербі мав би зображуватися синій Тризуб на жовтому тлі. Проте в дійсності ми маємо жовтий Тризуб на синьому тлі — і це правильно. Але тоді головний, жовтий колір має бути угорі наглого прапора, а не навпаки.

Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а жовте — це пшеничне поле. Українці є хліборобською нацією, - тому її природним символом є синьо-жовтий прапор.

По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже в со­нячний день воно зазвичай блакитне (тож для позначення неба і пшениці прапор мав би бути блакитно-зковтим). Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапора УРСР.

По-друге, українці є нацією не лише хліборобів, а також свя­щеників і воїнів. Більше того, дух священиків і священних воїнів (брахманів і кшатріїв) є домінуючим, адже навіть буденна сіль­ськогосподарська діяльність традиційно здійснювалась українцями як священнодійство, життєтворчий ритуал. Зведення українського світогляду до селянської праці є засобом інформаційно-духовної війни на послаблення української нації.

З точки зору християнства наш прапор відображає нині існуючий у державі стан перевертання природного порядку та домі­нування безбожності, об'єктивними проявами якого є вимирання українського народу (понад півмільйона щороку), зростання кіль­кості самогубств та абортів, поширення алкоголізму та наркоманії, генетичне і культурне виродження.