6. Контрольні запитання

1. Які ви знаєте види запису почутого та прочитаного?

2. Які є види тезування?

3. Як працювати над тематичними виписками?

4. У яких ситуаціях людині потрібне вміння фіксувати по­чуте чи прочитане різними способами?

5. Що таке тези?

6. Чим, на ваш погляд, тематичні виписки відрізняються від конспекту?

7. Що таке цитата?

8. Сформулюйте правила оформлення цитат.

Література

Шабельник Т.М. Українська мова. 10 клас. Рівень стандарту: Плани-конспекти. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011.

Тема. Розвиток зв'язного мовлення. Твір-роздум на морально-етичну тему.

План

1. Пам'ятка «Особливості твору на морально-етичну тему».*

2. Словникова робота.*

3. Практична робота.***

4. Контрольні запитання.

1.Пам'ятка «Особливості твору на морально-етичну тему»

1. З'ясувати суть поняття «морально-етичний».

2. Визначити тему твору, якою може бути: стан природного середо­вища, де живе людина; ставлення до багатств рідного краю; цікаві випадки з життя; роздуми над тим, ким бути і яким бути; яку людину вважати культурною.

3. Матеріалом для таких творів здебільшого є саме життя. Кожна людина повинна навчитися спостерігати навколишній світ, аналізувати думки і вчинки людей і на підставі прийнятих у сус­пільстві морально-етичних норм та власного досвіду робити пра­вильні висновки.

4. Композиційно такі роботи оформляються як звичайні твори-роз-думи: вступ, тези і докази для їх доведення, висновок.

2. Словникова робота.

З'ясувати за тлумачним словником значення слів «мораль» і «етика».

Мораль. Система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства.

Етика. Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у сус­пільному та особистому житті людей; норми поведінки; сукупність моральних правил певного угруповання, суспільної організації тощо.

4. Ознайомлення студентів із записаними на дошці темами творів-роздумів.

1. У чому щастя людини.

2. Чи потрібні сьогодні честь і чесність.

3. Будьте гідні народу, бережіть його слово!

4. Освіченість і висока мораль — ознаки інтелігентності.

5. Обличчя моїх сучасників.

6. Матеріальне і духовне в житті людини.

4. Контрольні запитання.

1. Що таке мораль, етика?

2. Які ви знаєте типи мовлення?

3. Охарактеризуйте роздум як тип мовлення та його структуру.

4. Про що слід писати у творах-роздумах.

5. Композиція творів-роздумів.

Література

Тлумачний словник

Тема. Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм. Поняття роду, числа, власні і загальні назви.

План

1. Стилістичне забарвлення граматичних понять і форм.*

2. Велика літера у власних назвах.*

3. Лапки у власних .назвах.*

4. Виконання вправ.**

5. Контрольні запитання.

1. Стилістичне забарвлення граматичних понять і форм

Морфологічними синонімами називаються дві або більше граматичні форми слова, які розрізняються засобами граматичного вираження і стилістичним уживанням.

Назви професій за родовою ознакою. Наприклад, касир — касирка — касирша; червона — червоная; читати — читать; робіть — робіте. Вони відрізняються від лексичних синонімів тим, що їх значно менше і вони розпорошені в різних стилях. Однак стилістичне забарвлення їх виявляється у текстах того чи іншого стилю досить виразно. Наприклад, слово професор — стилістично нейтральне, означає наукове звання людини і вживається переважно з науковому, публіцистичному і діловому стилях; слово професорка стосується особи жіночої статі і вживається в художньому і розмовному стилях, а слово професорша має розмовно-просторічний відтінок, іноді з виявом негативного забарвлення і вживається тільки в розмовному стилі. У художньому стилі часто використовуються форми середнього роду замість чоловічого й жіночого, що надає висловлюванню емоційно-експресивного забарвлення, особливо негативного. Напр.: Я її годую, я її зодягаю, я її на світі держу, а воно, ледащо, мені робити не хоче (Марко Вовчок).

Іменники спільного роду теж виділяються стилістичними ознаками. Частина їх є нейтральними назвами: сирота, суддя. Багато цих слів мають позитивне забарвлення: бідолаха, трудяга, але більшість — негативне: зайда, бродяга, плакса, зануда, ненажера. Використання їх обмежується розмовним і художнім стилями. Числові форми частин мови також мають певні стилістичні особливості. Так, велика кількість іменників, що мають тільки однину, належать до книжних стилів — наукового і ділового. Але іноді ці іменники можуть набувати форм множини: болі і шуми в серці (медицина), командні висоти (військова справа). Іменники в однині можуть вживатися замість множини у військовому, спортивному мовленні: Кроком руш! До ноги! На плече!

Форма кличного відмінка широко вживається в розмовному і художньому стилях. Науковому і діловому стилям цей відмінок не властивий, окрім звертань. У художньому стилі у формі кличного відмінка можуть вживатися іменники — назви неістот: дубе, чоло, земле, зоре, діброво.

Уживання форми однини замість множини — стилістичний засіб увиразнення висловлювання в розмовному, художньому й публіцистичному стилі. У науковому й офіційно-діловому стилі форма однини замість множини використовується для позначення збірної множинності предметів одного виду. Синонімічно використовується форма однини і форма множини в іменниках з речовинним значенням (вода Тихого океану — води Тихого океану). Форма множини іменників з речовинним значенням указує на велику кількість речовини. Ця форма вживається в науковому стилі, а також у професійному мовленні для позначення видів, сортів речовини (ефірні масла, високоякісні джеми).