2. Виконання вправ.

Вправа 1. Перепишіть, замість крапок вставляючи потрібні ненаголошені голосні.

Розцвітає ж..ття багатирське й пр..красне. (П. Тичина) Вітер гуляє в Рудних горах. Дзв..нить суха в..сна, гуде з..лений дуб на узгір'ях, і облизане каміння сміється до сонця. Оч..рет кінчається, відкривається чимала, обрамл..на заростями г..лявина. (З те. О. Гончара) Я бачу все незв..чайно в..разно, як у г..рячці. (М. Коцюбинський) Літо краснеє м..нуло, сніг л..жить на полі. (Леся Українка) Над з..млею пл..ла тиха, зоряна с.рпнева ніч.

(О. Засенко) Не той б..гато знає, хто б..гато прожив, а той, що б..гато п..р..жив. Б..гач їсть к..лач, а бідний і хліба не має. У нас віт..р хату мете, сон..чко хліб п..че, вода сама ллється — все г..разд в..деться. В ха­зяйстві все знадобиться. (Нар. творч.)

Вправа 2. Виписати слова на вивчені орфограми, пояснити правопис.

Благословенна тиша навкруги. Лише зашерхоче десь суха зелена ящірка, пробігаючи в траві, бризнуть врізнобіч з-під ніг коники-ковалі та ще жайворонки дзюркочуть у тиші, проймаючи її вверх і вниз, як струмки, що течуть і течуть, розмаїті, джерельнодзвінкі. Здається, співає від краю до краю саме повітря, співає марево, що вже схоплюється, тече, струмує де-не-де над ковилою. Може, і цей текучий, замріяний степ теж тільки марево, що протече і не буде? Але ні, кожна стеблина закоренилася в суху, місцями вже потріскану землю. Вбродиш по пояс в золотаві, злегка згойдані вітром шовки, бредеш у шовках серед милозвучного пташиного щебету і відчуваєш на душі тільки устояну радість, тільки звільнене від усяких пут небесно-легке щастя. Іти б отак і йти серед цієї тихої задумливої краси, сягнути б аж туди, де небо торкається землі, де має бути велике синє море з чайками та бакланами... Ось-ось, здається, хлюпне воно з крайнеба, з-за ковилів.

М'яке, пухнате волоття облизує руки, торкається щік. Пливуть гнучкі тонконогі, квітучі типчаки. Серед золотавого їхнього розливу рясніють в улоговинках озеречка квітів, сизіють де-не-де, немов покриті інеєм, острівки степового чаю. Зрідка видніються над ковилою кулясті кущі верблюдки, кермека та молодого кураю, які восени, відломившись від власного кореня, стануть перекотиполем.

(186 слів) (За О. Гончаром)

3. Контрольні запитання.

1. Розповісти про правопис ненаголошених голосних О, Е, И.

2. Розповісти про правопис голосних і, [йі].

Література

1. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. — К.: Освіта, 2002. - С. 52-58.

Тема. Складні випадки правопису слів з подвоєння і подовження приголосних.

План

1. Подвоєння літер для позначення на письмі збігу однакових приголосних звуків.*

2. Подвоєння літер на позначення подовженої вимови приголосних звуків.*

3. Виконання вправ.**

4. Контрольні запитання.

1. Подвоєння літер для позначення на письмі збігу однакових приголосних звуків.

Подвоєння — це збіг однакових приголосних звуків на межі частин слова.

1. Префікса й префікса: возз’єднання.

2. Префікса й кореня: ввічливий, ззаду, віддалік.

3. Першої частини слова й початку другої складноскорочених слів: заввідділом, міськком, військкомат.

4. Кореня або основи на [н] або [н']і суфіксів -н(ий)_, -них, -ни-ц(я): щоденний, вагонний, годинник, Вінниця.

5. Перед суфіксом -їсть в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним к: законний, законність, законно.

6. Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: винісся, розрісся.

7. На межі двох суфіксів: письменник, іменник.

8. У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, численний.

9. У наголошених прикметникових суфіксах -енн (ми), -анн(ий) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, несказанний, незрів­нянний.

10. У прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: священний, блаженний, благословенний.

11. У деяких словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.