Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет Машинобудівний коледж ОПОРНІ КОНСПЕКТИ з предмета «Українська мова» для студентів денної форми навчання всіх спеціальностей 2013

Опорні конспекти розроблені викладачем предмета „Українська мова" Гуржій С.М.

Розглянуто і затверджено цикловою комісією соціально-гуманітарних дисциплін

Протокол № 01 від "29" серпня 2013 р.

Зміст

ОПОРНІ КОНСПЕКТИ 1

Тема. Вступ. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення.

План

1. Мова і мовлення.*

2. Функції мовлення.*

3. Виконання вправ.**

4. Контрольні запитання.

1. Мова і мовлення.

Поряд зі словом «мова» широко вживається й термін «мовлення» (рос. «речь»). Обидва ці терміни близькі за значенням і прак­тично не завжди розмежовуються. Будь-яка розвинена мова — це своєрідний інвентар засобів спілкування, це сотні тисяч слів з їх лексичними значеннями, безліч граматичних форм слів, різнови­дів словосполучень і речень, витворених народом протягом століть. Мовлення — процес безпосереднього використання мови всім народом і кожною окремою особою.

Мова стає засобом спілкування тільки в мовленні — усному чи писемному. Інакше кажучи, мова живе, функціонує тоді, коли нею говорять або пишуть.

Кожна людина, навіть дуже освічена, геніальна, знає і ко­ристується не більш як кількома десятками тисяч слів конкретної мови. Тим часом у розвинених сучасних мовах, зокрема в україн­ській, слів не менше мільйона. Отже, словник мови незрівнянно більший за словник індивідуального мовлення.

Мова — явище загальне, всенародне, мовлення — часткове, індивідуальне, воно реалізується в устах окремої особи. Всі члени суспільства користуються тими самими звуками певної мови, сло­вами, структурними типами речень тощо. Без цього взаємне спіл­кування було б неможливе.

У мовленні, на відміну від мови, відбивається зік людини, її освіта, професія, середовище, в якому вона живе. Кожен з нас має свої мовленнєві звички, дещо по-своєму вживає різні засоби мови: іноді надміру використовує певні слова і звороти, певним чином переосмислює їх, надає своєрідних значеннєвих та емоційних від­тінків, подекуди навіть створює нові лексеми. Особливо велика роль у творенні нових слів належить видатним особам. Тільки мовлення, а не мова, може бути гучним або тихим, тривалим або коротким, швидким або повільним. Мовлення реалізується в інтонації, супро­воджується жестами й мімікою.

Відомо, що П. Г. Тичина¹ вводив до своїх поезій чимало влас­них новотворів. Ось один з багатьох зразків: Весна, весна! Яка бла­кить, який кругом прозорі Садками ходить брунькоцвіт, а в небі злотозор. Виділені слова цілком зрозумілі, бо створені за зразками нашої мови, хоч і залишаються тичинівськими. Українська літера­турна мова неоднаковою мірою вбирала їх у себе, бо неоднаковою була потреба в цих словах. Тільки слово «брунькоцвіт» увійшло до мовлення багатьох сучасників, тому тільки воно може вважатись повноцінною одиницею загальнонародної мови.

Мовлення буває, усним і писемним, зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє мовлення реалізується в інтонації, супроводжується жес­тами, мімікою, адресується іншим особам, служить для них засобом комунікації (спілкування). Внутрішнє мовлення є мовленням мов­чазним, іншим мовцям воно не адресується, є мовленням-мисленням про будь-що, про інших, про себе, але тільки для себе.

2. Функції мовлення.

Функція мовлення	Засіб
Комунікативна	Передача певного повідомлення про предмет розмови
Експресивна (емотивна)	Передача ставлення мовця до висловленого,безпосередній вияв почуттів адресанта І
Естетична	Створення повідомлення заради самого повідомлення: важлива форма повідомлення, а не його зміст і
Впливова (директивна)	Певний вплив мовця (адресанта) на адресата; підкорення слухача задуму мовця і
Фактична	Встановлення контакту для спілкування; визначення щодо його продовження чи припинення і
Метамовна	Перевірка, чи зрозуміла мова (код) усім учасникам спілкування
Сигніфікативна	Єдність уявлення і позначення певних предметів чи явищ адресанта і адресата
Узагальнення	Слово позначає не лише окремий предмет, а й групу схожих предметів і завжди виступає носієм їхніх суттєвих ознак і