Висновок
Отже, зазначивши, що засоби припинення, попередження, поновлення та відповідальності є різновидами державного примусу, можемо констатувати, що перші три з них слід віднести до засобів правового захисту суб’єктивних прав і публічного правопорядку, а відповідальність виступає і як засіб правового захисту суб’єктивних прав та публічного правопорядку, і як міра покарання порушника за вчинене правопорушення. Об’єднує такі засоби захисту і міри відповідальності те, що обидві ці категорії є видами державного примусу, реакцією держави на порушення суб’єктивних прав або невиконання юридичних обов’язків, заходами охорони і захисту суспільних відносин.
Отже, засоби захисту – це правоохоронні засоби примусового впливу, спрямовані на захист прав і правопорядку, припинення дій, які порушують право, і поновлення правового стану, що існував до порушення, примусове виконання обов’язків, які застосовуються до суб’єкта незалежно від його вини і, як правило, не тягнуть за собою додаткові для нього обов’язки або некомпенсовані обтяження.
Розмежування засобів захисту та мір юридичної відповідальності має практичне значення, перш за все, для діяльності правоохоронних органів. З метою адекватного правового регулювання необхідно чітко визначити, за яку поведінку достатньо передбачати засоби захисту (міри припинення, попередження та поновлення), а за яку необхідно передбачити міри юридичної відповідальності.
Список використаної літератури:
1.Орзих М.Ф. Право и личность. Вопросы теории правового воздействия на личность социалистического общества / М.Ф. Орзих. – К.; Одесса: Головное издательство издательского объединения «Вища школа», 1978.
2.Бахрах Д.Н. Административное право России: учебник для вузов / Д.Н. Бахрах. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 2000.
3.Бахрах Д.Н. Административное право: учебник для вузов / Д.Н. Бахрах. – М.: БЕК, 1997.
4.Кистяковский Б.А. Философия и социология права / сост., примеч., указ. В.В. Сапова. – СПб.: РХГИ, 1998.
5.Комзюк А. Державно-владний аспект адміністративного примусу / А. Комзюк // Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 4.
6.Базылев Б.Т. Социальное назначение государственного принуждения в обществе // Правоведение. – 1968. – №5. – С. 30.
7.Самощенко И.С. Ответственность по советскому законодательству / И.С. Самощенко, М.Х. Фарукшин. – М.: Юрид. лит., 1971.
8.Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / О.Э. Лейст. – М.: Изд-во МГУ, 1981.
9.Общая теория государства и права: академический курс: в 2-х т. / под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 2: Теория права.
10.Шевчук О . М . Державний примус як вид публічного впливу / О.М. Шевчук // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 4. – С. 146–151.
11.Теория права и государства: учебник / под ред. В.В. Лазарева. – [2-е изд., перераб. и дополн.]. – М.: Право и закон, 2001.
12.Шевчук О.М. Засоби державного примусу у правовій системі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / О.М. Шевчук. – Харків, 2003. – 20 с.
13.Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на современном этапе / МИ. Ероп-кин. - М.: Юрид. лит., 1963.
14.Додин Е.В. Охрана прав граждан при привлечении к административной ответственности / Е.В. Додин. - Одесса: Знание, 1967.
15.Басин Ю.Г. Защита субъективных гражданских прав / Ю.Г. Басин, А.Г. Диденко // Юридические науки. - Алма-Ата, 1971. - Вып. 1.
Зміст
Вступ
Виклад основних положень
Характерні ознаки державного примусу
Класифікація державного примусу
Висновок
Список використаної літератури
Міністерство освіти і науки України
Східноєвропейський університет імені Лесі Українки
Кафедра теорії держави і права
ІНДЗ
на тему: