Висновки

Айріс Мердок ( )— англійська письменниця, відома як автор романів, що оригінально поєднали у собі риси інтелектуально-психологічного та філософського жанрів. «Під сіткою» (1954)— перший роман англійської письменниці, який приніс їй достатньо широку популярність. Як філософ вона пройшла складний шлях еволюції від захоплення ідеями екзистенціалізму Сартра та лінгвістичної філософії Л.Вітґенштайна до сприйняття й осмислення філософії Платона з її триєдністю краси, істини й добра. Саме вони вплинули на формування, так званого, “мердівського” світобачення і стали основою для творчості однієї із найвідоміших письменниць ХХ століття, яка визнається одним з кращих романістів того часу і визнаним класиком сучасної літератури.

Осмислення творчості певного письменника неможливе без усвідомлення його художнього методу. Методи не є усталеними формами. Вони співіснують, взаємопроникають, збагачують один одного. Різні художні методи можуть поєднуватися і в окремому літературному напрямі, і в індивідуальному стилі письменника. Саме тому, питання про застосування конкретного літературного методу тим чи іншим автором часто є дискусійним і суперечливим. З аналогічною проблемою стикаємось і в оцінці творчості Айріс Мердок. Одні літературознавці стверджують, що письменниця користується реалістичним методом (І. Левідова, Н. Кустарьов), інші екзистенціалістським (Е. Сандерс, А. Байат), а деякі дотримуються точки зору про поєднання в її творчості (інколи й в межах одного твору) кількох методів романтичного, реалістичного, сюрреалістичного та екзистенціалістського (Ф. Белданза). З метою визначення творчого методу Айріс Мердок через аналіз й узагальнення основних філософських, психологічних, моральних проблем, поставлених в романі «Досить гідна поразка», було проведено аналіз проблематики і стилю роману “Досить гідна поразка”. Можна зробити висновок, що роман «Досить гідна поразка» написаний екзистенціалістським методом, адже в ньому прослідковуємо більшість рис, притаманних саме екзистенціалізму. Треба погодитись із думкою про те, що твори Айріс Мердок не можна чітко віднести до філософського жанру, оскільки філософія в даному випадку викладається як самостійний об’єкт за допомогою художніх засобів, тобто філософія одягає шати роману” за визначенням В.Бікульчуса.

Однією із ключових філософських проблем роману «Досить гідна поразка» є проблема добра і зла. Зображуючи протистояння добра і зла, Айріс Мердок імпліцитно висловлює думку про те, що егоїзм перешкода на шляху до добра. Егоїзм, гордість, самовпевненість і самовдоволеність ведуть до відчуження, нездатності зрозуміти інших, а значить і творити добро. Ці філософські ідеї розкриваються через образи Руперта і Хільди, які були еталоном моральності для свого оточення. Зло в романі уособлює Джуліус. Одним із героїв роману висловлюється думка про те, що Добро - це Бог, і щоб бути дійсно безкорисливим треба бути Богом, а це неможливо. Тому в романі перемагає Зло, а Добро зазнає поразки, хоча і приймає її з гідністю. Пошуки власного “я” і сенсу свого існування, що властиві всім героям роману, є основою філософії екзистенціалізму.

У романі “Досить гідна поразка” Мердок зображує особливий світ і свідомість сучасної людини, яка постійно перебуває у пошуках себе та моральних істин, що допоможуть їй або протистояти абсурдності життя, або пристосуватися і жити в ній. Крім цього об’єктивний світ в романі представлений через суб’єктивні описи героями подій і суб’єктивні точки зору на них інших учасників.

Герої постійно вдаються до самоаналізу і психоаналізу один одного. В переважній більшості, герої роману - рефлектуючі герої, які відчувають себе безпомічними і самотніми у світі, де панує хаос.

Саме тому, стильовою домінантою роману “Досить гідна поразка” стає психологізм. Він виступає своєрідною “вибуховою” силою, яка здатна створити кардинальні зміни в структурі твору. Прагнення показати суперечності життя й свідомості людини під впливом різноманітних суспільних та особистих відносин, розкрити внутрішні і зовнішні конфлікти спонукає Мердок вдаватися до драматизації прозового твору. Основу драматичного начала в прозі беллетриста утворює трагедія особистості, а істотним структурним елементом є сцени драматичної дії, в яких у різних формах людського спілкування з’ясовуються етико-ідеологічні позиції героїв. В досліджуваному романі сцени драматичної дії організовані письменницею як діалоги з побутово-психологічною та філософсько-моральною тематикою. Спосіб викладу більше тяжіє до картинно-демонструючого, ніж епічно-розповідного і такий характер структури роману дає підставу говорити про кінематографічність його прози.

Досліджуваний роман «Досить гідна поразка» також багатий на художні деталі, оскільки вони забезпечують економність та лаконічність стилю письменниці. В романі через деталь значною мірою виявляється і спосіб художнього мислення письменниці, здатність Айріс Мердок вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею. Письменниця сумлінно і дуже детально описує пейзажі, будинки і квартири, її проникливий погляд не оминає ані орнаменту на рушничку у ванній кімнаті, ані дрібних статуеток на полиці у вітальні всього того, що розкриває характер її героїв, передає їх внутрішній світ. В романі “Досить гідна поразка” Айріс Мердок, завдяки деталям різного виду, авторка створила яскраву картинку моральних недоліків і недосконалості людей і суспільства в цілому. Традиційно виділяють п’ять видів деталей: характерологічну, уточнюючу, описову, імплікуючу і натуралістичну. Айріс Мердок вживає практично всі ці види деталей. Характерологічну деталь письменниця використовує в описах зовнішності або поведінки героїв. Імплікуючу деталь Айріс Мердок використовує для передачі почуттів, емоцій, переживань героїв. Використовуючи описову деталь, автор намагається допомогти читачеві уявити речі, що оточують героїв. Для цього Мердок залучає чуттєві асоціації читача – зорові, слухові, дотикові, навіть нюхові. За допомогою натуралістичного виду деталей Мердок яскраво зображає хворобливу психіку людини, її сексуальні проблеми і потяги, показуючи життя і людину відверто, такими, якими вони є. Використовуючи усі види деталей Мердок досягає динамічності, постійного зацікавлення і співавторства читача.

Для розкриття характерного для роману протистояння основних філософсько-моральних понять (добра і зла, необхідності і власного вибору, кохання та егоїзму, матеріального і духовного) для створення потрібного тону, атмосфери та колориту Айріз Мердок використовує стилістичні засоби, які допомагають їй імпліцитно передавати своє відношення і звертатися до уяви читача. Ці стилістичні засоби вживаються також із метою всебічного розкриття внутрішніх протиріч, переживань героїв, додають експресивності роману, роблять його багатоплановим. Роман “Досить гідна поразка” відзначається своєю метафоричністю їх найбільше з-поміж інших стилістичних засобів. Вони надають образам глибини та емоційності, допомагають зрозуміти складність тієї, чи іншої ситуації для героїв, або показують її абсурдність. Наступним художнім засобом за чисельністю після метафор в романі є епітети, які характеризуються влучністю та інформативністю. Випадки вживання оксиморонів, зевгм та алюзій в романі поодинокі. Оксиморони, наприклад, в більшості випадків стосуються протиріч в характері або внутрішньому світі персонажів роману, зевгми додають конкретності та виразності описам, алюзії підсилюють образне сприйняття читача та свідчать про високий рівень освіченості та культури героя.

Отже, в романі відсутня характерна для реалізму типізація життєвих явищ (центральний для роману психологічний експеримент Джуліуса не є типовим явищем). Типовими може вважатися тільки частина образів. Соціальне в романі є тільки фоном для духовного життя героїв. Не знаходимо в романі і широких соціальних узагальнень. Узагальнення, які присутні в романі стосуються філософських, моральних і психологічних проблем та є суб’єктивними точками зору героїв. Проблематика роману, рефлектуючі, схильні до самоаналізу і психоаналізу герої, зображення життєвих ситуацій через свідомість героїв, їхні роздуми про своє існування, широке використання ретроспекцій, натуралістичних деталей дають можливість визначити метод роману як екзистенціалістський.

Таким чином, роблячи висновки, можна стверджувати, що своєрідність творчої майстерності Айріс Мердок в цілому характеризується зосередженням на постановці складних і суперечливих філософських питань, дослідженні моральних проблем і загальнолюдських цінностей, особливо, увагою до рис екзистенціалізму, наявності у творах емоційного запалу, глибокого психологізму та тонкої іронії.