Своєрідність творчого методу Айріс Мердок на основі роману “A Fairly Honourable Defeat” / Досить гідна поразка”
ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І. Основні події життєвого та творчого шляху Айріс Мердок
1.1. Творчий шлях Айріс Мердок .................................
1.2. Філософські виміри як основи художнього мислення Айріз Мердок...............................................................
РОЗДІЛ ІІ. Проблематика твору «(A Fairly Honourable Defeat» / «Досить гідна поразка» ......................................................................................................
2.1.Проблема добра і зла ................................................................................
РОЗДІЛ ІІІ. Стильові особливості роману 3.1. Драматизація оповіді ..............................................................
3.2. Роль деталей в розкритті характерів і відносин героїв ...............................
3.3. Роль художніх засобів у романі .............................................................
ВИСНОВКИ .........................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ......................................................
ВСТУП
Айріс Мердок (1919-1999), лауреат найпрестижніших літературних премій Великобританії, автор двадцяти шести романів, поет, драматург, публіцист, літературознавець і філософ, вже понад півстоліття привертає увагу читачів та дослідників неординарною тематикою, неочікуваними поворотами сюжету, витонченістю стилю. Як зазначав Джеймс Атлас в інтерв’ю із Елізабет Фамсворс: “she … knew a great deal about the passions of people’s lives” (вона добре розумілася в людських пристрастях), і, що найважливіше, у своїх книгах “she lived a life” [15, 3]. Великий вплив на формування світогляду Мердок мали філософи і письменники Вітгенштейн, Сартр, Камю, Вайль, філософи Кант, Платон і психоаналітик Фрейд. Вона захоплювалася Шекспіром, Джорджем Еліотом, Джейн Остін, Толстим та Достоєвським. Творчість останнього часто знаходить своє відображення в творах Мердок, тому не дивно, що її називають “найбільш достоєвською із британських письменників” [13, 27]. Бібліотека Мердок нараховувала 150 тисяч книг. Близько половини з них - це література із психології та філософії. Саме вони вплинули на формування, так званого, “мердівського” світобачення і стали основою для творчості однієї із найвідоміших письменниць ХХ ст. Підтвердженням популярності і визнання Мердок є не тільки велика кількість бестселерів серед її романів, але й той факт, що в 2001 році на екрани вийшов фільм про життя і смерть визначної англійської письменниці.
Творчість Айріз Мердок досліджували як в західному (Б. Конраді, Е. Діпл, А. Байат, М. Антонаціо, П. O’Конер, Г. Блум, М. Нусбаум), так і у вітчизняному і російському (С. Павличко, В. Івашева, Н. Демурова, М. Урнов, С. Толкачев, А. Матійчак) літературознавстві, питання творчого методу письменниці ще не вивчене в повному об’ємі. Позаяк надскладність є характерною рисою стилю письменниці. Вона ж визначає своєрідність творчого методу Айріс Мердок. Подібні дискусії і розбіжності в поглядах виникають практично по кожному роману письменниці і кожного разу не знаходиться однозначної відповіді. Наприклад, Френк Белданза в своїй роботі про творчість Айріс Мердок пише: “as a novelist Iris Murdoch clearly belongs in the main stream of the late XVIII-XIX century tradition in the English novel” (“Як романіст Мердок явно належить до традиції англійського роману кінця XVIII-XIX ст.”) [18, 49]. І. Левідова в статті “Читаючи романи А. Мердок” пише про те, що “творчість Мердок в руслі великої реалістичної традиції англійської літератури. Діккенс і сестри Бронте, як і Філдінг, напевно, не мали б причин відрікатися від такої наступниці” [12, 50]. А. Кустарьов вважає, що А. Мердок “працювала в класичній традиції реалістичного роману XIX ст. ” [14, 334]. На думку В. Івашевої романам Мердок властиве поєднання реалізму і романтизму, а також прослідковується наявність в них екзистенціалістських мотивів, елементів “готики” [25, 41]. Ендрю Сандерс в “Короткій Оксфордській історії англійської літератури” говорить про А. Мердок як про письменницю, яка “from the very begining remain equally faithful to traditional fictional shapes” (“із самого початку залишається вірною традиційним белетристичним образам”) [16, 66]. Ендрю Сандерс також зазначає, що А. Мердок була однією з перших читачів Ж. П. Сартра і С. Беккета, філософські погляди яких пізніше проявлялися у багатьох її романах [17, 66]. Антонія Байат вважає, що творчість А. Мердок “was much closely related to Beckett and French existentialists and surrealists than she claimed herself as a “realist” and a novelist in the English realist tradition as examplified by Jane Austen, G. Eliot and Forster” (“була тісно пов’язана з Баккетом і французькими екзистенціалістами та сюрреалістами, хоча вона заявляла про себе як “реаліста” і романіста в англійській реалістичній традиції, представленій Джейн Остін, Д. Еліотом і Фостером”) [22, 138]. Метод А. Мердок за Френком Белданза це “трансцендентальний реалiзм”. Він вважає, що це особливий тип реалізму, “мердівский”, який допускає поєднання кількох методів (романтизму, класичного реалізму, модерну, постмодернізму, сюрреалізму, екзистенціалізму).
Тож думки вітчизняних і західних літературознавців щодо методу Айріс Мердок дуже суперечливі. Тому питання творчого методу Айріс Мердок так і залишається відкритим і потребує комплексного дослідження. Цим і пояснюється актуальність обраної теми.
Предметом даної роботи є творчий метод, як живий, образний регулятор творчої діяльності письменнка, осмислення якого допомагає дослідникові у вивченні творчості автора, у розумінні закономірностей і парадоксів його літературного розвитку. Обєктом є роман Айріс Мердок “Досить гідна поразка”.
Метою курсової роботи є визначення творчого методу Айріс Мердок через аналіз й узагальнення основних філософських, психологічних, моральних проблем, поставлених в романі «Досить гідна поразка», виявлення його стилістичних особливостей.
Основними завданнями цієї роботи є:
Висвітлити основні події творчого шляху А.Мердок ;
окреслити світоглядну проблематику роману «Досить гідна поразка» у зв’язку із поглядами Айріс Мердок
проаналізувати основні філософські проблеми досліджуваного роману;
розкрити психологічний аспект досліджуваного роману «Досить гідна поразка»;
визначити і проаналізувати стильові особливості роману «Досить гідна поразка»;
У курсовій роботі використовувались такі методи дослідження: порівняльно – історичний та зіставний.
Структура курсової роботи складається із вступу, трьох розділів, висновків та літератури .
У вступі ми ознайомлюємось із англійською письменницею Айріс Мердок, її світобаченням, філософським мисленням та розбіжностями ву поглядах щодо своєрідності творчого методу письменниці.У першому розділі подано життєвий та творчий шлях англійської письменниці Айріс Мердок, а також основні події, особливості її філософських вимірів як основи художнього мислення. Другий розділ присвячено вивченню творчості Айріс Мердок, зокрема її роману «Досить гідна поразка», де розглядається проблематика твору. У третьому розділі йдеться про аналіз твору та визначення його стильових особливостей. Список використаної літератури містить 30 позицій.
Практичне значення роботи полягає в тому, що вона не лише доповнює існуючі уявлення про значення художнього методу для дослідження творчості Айріс Мердок, а й пропонує цілісний аналіз популярного і глибокого роману письменниці «Досить гідна поразка» в аспекті феномену її творчого методу.
Новизна даної роботи полягає в тому, що узагальнюється вітчизняний та зарубіжний досвід з окресленого питання. Вона акцентує чимало рис прозописьма Айріс Мердок і є ще одним штрихом до пізнання її творчої манери.
Розділ і. Основні віхи творчого шляху Айріс Мердок
Література та філософія у творчій біографії Айріс Мердок
Англійська письменниця Айріс Мердок прожила довге і багате подіями життя. Її ім'я добре знайоме шанувальникам сучасної англійської романістики, особливо тим, хто любить сферу любовних стосунків, із захопленням спостерігає за психологічними нюансами взаємовідносин літературних героїв.
Народилася Айріс Мердок 15 липня 1919 року в Дубліні (Ірландія). Батько її — шотландець, відставний офіцер британської армії, — служив у Міністерстві охорони здоров'я. Мати — з родини ірландських маломаєтних дворян — талановита співачка. Айріс була єдиною і любою дитиною в сім'ї, доброю, співчутливою, дещо сором'язливою, але із сильним характером. Разом із родиною вона рано покинула Ірландію та оселилася в Лондоні. Здобула гарну освіту, спершу в сім'ї під керівництвом батька, котрого згадувала з незмінною вдячністю, а згодом — в одній із лондонських шкіл, у престижному коледжі в передмісті Брістоля. За роки навчання проявила себе однією з найкращих учениць: непогано грала в хокей, цікавилася живописом, мала неабиякі лінгвістичні здібності. Один із її однокурсників згадував, що майже всі молоді люди на їхньому курсі були закохані в неї, оскільки Айріс Мердок була надзвичайно яскравою особистістю, успадкувала від матері чудовий голос, мала аристократичну зовнішність. У 1942 році А. Мердок з відзнакою закінчила Оксфордський університет, де вивчала класичну філологію. У роки Другої світової війни працювала в штаб-квартирі державної громадянської служби. На ці ж роки припало знайомство з Ж. П. Сартром, що посприяло поглибленню її захоплення екзистенціалізмом. Після закінчення війни майбутня письменниця вступила до Кембриджського університету для більш глибокого вивчення філософії, там же захистила й дисертацію. Як філософ вона пройшла складний шлях еволюції від захоплення ідеями екзистенціалізму (праця «Сартр: романтичний раціоналіст», 1953) та лінгвістичної філософії Л. Вітґенштайна до сприйняття й осмислення філософії Платона з її триєдністю краси, істини й добра («Вищість добра над іншими поняттями» 1967; «Вогонь і сонце: Чому Платон вигнав митців», 1975; «Два платонічних діалоги», 1986). З 1948 року романістка певний час викладала філософію в Оксфордському університеті, який з цього моменту і на довгі роки став основою її професійної і літературної діяльності.
Життя Айріс Мердок — натури пристрасної і захоплюючої — було насичене любовними романами. У 1945 році вона занотувала в своєму щоденнику: «Закохуватися в А, тоді в В, потім в С мені здається уже дещо нудним заняттям»[10, 35]. Але в 1953 році письменниця пристрасно закохалася у викладача і літературознавця Джона Бейлі. Він був молодшим за неї на шість років, однак це не завадило 36- річній жінці вступити з ним у шлюб. Вони оселилися в Оксфордширі. Так Айріс отримала спокій і стабільність у житті: «Перш за все, моє завдання — писати. Я вдячна Богові за такий вихід» [19, 45]. Подружнє життя Бейлі і Мердок було практично ідеальним. Останні роки життя письменниці були затьмарені страшною недугою — хворобою Альцгеймера. Джон Бейлі прийняв цю трагедію спокійно і гідно. У відносинах між подружжям майже нічого не змінилося: Бейлі, як і раніше, бачив перед собою добру, ніжну, сповнену гумору жінку, якою Айріс була до хвороби. Поряд з ним до останніх днів свого життя вона відчувала себе в повній безпеці. Протягом п'яти років видатна англійська романістка лежала в ліжку і дивилася дитячі мультфільми. Померла А.Мердок 8 лютого 1999 року, не доживши кількох місяців до свого 80-річчя.
Щодо творчості, то романістку можна назвати письменницею щасливої долі. І це не тільки тому, що вона встигла немало зробити, а головне тому, що зуміла знайти себе, свою тему в безмежному морі літератури. У себе на батьківщині і в нашій країні А. Мердок відома як автор романів, що оригінально поєднали у собі риси інтелектуально-психологічного та філософського жанрів. Розпочавши друкуватися з 1954 року, вона стала автором 24 романів, а також кількох їхніх драматичних переробок і оригінальних п'єс. «Під сіткою» (1954)— перший роман англійської письменниці, який приніс їй достатньо широку популярність. Загалом у своїх ранніх романах «Втеча від чарівника» (1955), «Замок на піску» (1957), «Дзвін» (1958) А. Мердок підняла проблему морального вибору людини в абсурдному світі. Вона змалювала складні та суперечливі характери і долі персонажів, часто непередбачуваних у своїх діях та наслідках, до яких вони призводили. У 60-ті роки XX ст. письменниця віддала данину романам «таємниць і жахів»: «Відрубана голова» (1961), «Дика троянда» (1962), «Одноріг» (1963), «Італійка» (1964), «Час янголів» (1966). У цих творах вона зобразила кипіння руйнівних пристрастей, а на передній план висунула образ людини - демона, злого генія. А. Мердок зацікавилася структурою «готичного» роману. «Червоне та зелене» (1965)— своєрідний психологічний детектив, «одягнений» у форму роману історичного. Історичним тлом стало Великоднє повстання 1916 р. в Ірландії. Друга пол. 60-х — перша пол. 70-х років XX ст. були позначені в творчості англійської романістки низкою творів, які містили в собі домінуючу платонівську ідею: «Приємні та добрі» (1968), «Сон Бруно» (1969), «Почесна поразка» (1970), «Чорний принц» (1973), «Любов земна і любов небесна» (1974), «Генрі й Катон» (1976), у яких письменниця дослідила переважно моральні проблеми: людські стосунки, взаємопроникнення та взаємовідштовхування добра та зла, людський егоїзм. Цим творам був властивий емоційний запал, глибокий психологізм, тонка іронія. Зрілу психологічну майстерність А. Мердок, розквіт її таланту засвідчили романи кінця 70-х років: «Випадкова людина» (1971), «Дитя слова» (1975), «Море, море» (1978), «Черниці та вояки» (1980), які вирізнялися багатством ідейно-художньої структури, відтворенням «людської комедії» в жанрі трагіфарсу.