Тема 2. Наукове дослідження ‑ форма розвитку педагогіки як науки

2.1. Сутність науково-педагогічного дослідження.

2.2. Вивчення стану проблеми в науковій літературі та обґрунтування актуальності теми дослідження.

2.1. Сутність науково-педагогічного дослідження.

Наукове дослідження в педагогіці є процес і результат наукової діяльності, спрямований на одержання суспільно значущих нових знань про закономірності, структури, механізми навчання і виховання, теорію і історію педагогіки, методику організації навчально виховної роботи, її змісту, принципах, методах і організаційних формах.

Наукове дослідження забезпечує такі вимоги:

– наступність знань, послідовність зв’язку досліджуваної проблеми з тими науковими працями , які виконані раніше;

– розкриття новизни та унікальність спостережень;

– органічне поєднання теорії і практики;

Фундаментальні дослідження спрямовані на пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства чи мислення без конкретного їх використання. Прикладні дослідження передбачають визначення можливостей для застосування результатів фундаментальних досліджень у процесі розв’язання пізнавальних і соціально-практичних проблем.

На думку Є.В.Бережнової, на дану проблему існує чотири точки зору.

Перша. Фундаментальні і практичні дослідження розвиваються самостійно, не стосуючись одне одного.

Друга. Фундаментальні і практичні дослідження взаємопов’язані. Сучасна фундаментальна наука користується результатами прикладної. Але без розвитку першої неможлива й друга. Цей зв’язок можна продемонструвати наступним чином:

Третя. В методології педагогічної науки, як і в загальній методології, прийнято підрозділяти дослідження на фундаментальні, прикладні і розробки.

Типи наукових досліджень

При підготовці дипломних робіт більш доцільно застосовувати типологію наукових досліджень, які поділяються на 4 типи:

1. Теоретичні (фундаментальні);

2. Пошукові (теоретико-прикладні);

3. Прикладні (теоретико-експериментальні);

4. Розроблювальні (експериментальні).

Отже, педагогіка розвивається за структурою нескінченого ланцюга: практика – теорія – практика – теорія – практика...

2.2. Вивчення стану проблеми в науковій літературі та обґрунтування актуальності теми дослідження.

Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, важливо вивчити дослідження, яке має актуальність, життєве значення досліджуваної проблеми; ґрунтовно, всебічно і глибоко вивчити факти, положення, висновки, які встановлені наукою.

Поняття проблеми можна визначити як важливе питання, що має значення для розвитку теорії та практики педагогіки і може бути розв’язане наявними засобами наукового дослідження. Щоб перейти від практичного завдання до наукової проблеми, необхідно виконати два процеси:

а) встановити, чи є для цього необхідні наукові знання;

б) визначити, які наукові знання потрібні, аби вирішити практичне завдання.

Звідси випливає, що наукова проблема не висувається довільно, а є результатом глибокого вивчення практики та наукової літератури.

При вивченні стану проблеми доцільна наступна послідовність роботи:

1) Ознайомитися з визначеннями основних понять, що відносяться до розглянутої теми, використовуючи словники й енциклопедії.

Скласти бібліографію по темі за допомогою доступного для вас систематичного каталогу.

В основі опрацювання інформації покладено принцип централізованої обробки наукових документів, результатом чого є інформаційні видання серед яких:

– реферативні журнали (РЖ) - основні інформаційні видання, до яких входять анотації, бібліографічні описи літератури;

– бюлетені сигнальної інформації (СІ) - включають бібліографічний опис літератури, що виходить за окремими галузями знання, основне завдання якої полягає в оперативному інформуванні про всі наукові та технічні новини;

– експрес-інформація, що вміщує розширені реферати статей, опис винаходів та інших публікацій, які дозволяють отримати найповніше уявлення про першоджерело, не звертаючись до нього;

– аналітичні огляди, що дають уявлення про тенденції розвитку певної галузі науки, техніки, мистецтва;

– реферативні огляди, які в цілому передбачають ту ж саму мету , що й аналітичні, але на відміну від них носять описовий характер;

– бібліографічні картки, що містять повний бібліографічний опис джерела інформації.

Реферат є важливим документом з точки зору наукового знання. Історія реферування наводить приклади найрізноманітніших текстів, що орієнтовані на різні сфери читачів та можуть слугувати основою ефективного способу наукової комунікації.

Реферативний журнал найбільш популярний серед бібліографічних джерел. У його структурі виділяють такі складові:

– бібліографічний опис;

– реферативний текст;

– посилання, примітки.

Існують два способи передачі змісту оригіналу, що підлягає реферуванню:

– інтерпретація;

– цитата.

Каталоги - це система накопичення та збереження даних про літературу, що наявна у бібліотеці.

Картотека - перелік усіх матеріалів, виявлених з певної тематики.

Існує три види каталогів:

– абетковий;

– систематичний;

– предметний.

Абетковий каталог дозволяє встановити, які твори того чи іншого автора, відомого дослідникові, є у бібліотеці.

У систематичному каталозі картки згруповані в логічному порядку відповідно до галузей знань, за допомогою яких можна з'ясувати, які саме твори наявні у бібліотеці, та підібрати необхідну літературу. Послідовність розташування карток систематичного каталогу завжди відповідає певній бібліографічній класифікації.

Відомі дві універсальні системи:

– універсальна десяткова класифікація (УДК)·

– бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК).

УДК має великий набір різних знаків (символів), основне призначення яких - фіксування відношень між поняттями, відображеними в документах, та утворення правильного пошукового образу, що забезпечує повноту та точність пошуку інформації.

Доказове обгрунтування актуальності запропонованого дослідження будується за наступним найбільш загальним логіко-змістовним алгоритмом: 1) сутність проблеми; → 2) соціальний запит; → 3) запити практики; → 4) запити науки; → 5) розробленість проблеми; → 6) ідея дослідження; → 7) стратегія дослідження; → 8) тактика дослідження.