1.2. Педагогіка як наука та її завдання.

Педагогіка ‑ сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Народна педагогіка ‑ галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання.

Українська народна педагогіка ‑ складова народознавства (українознавства) й водночас один із засобів його реалізації на практиці, тобто є основою педагогіки народознавства.

1. Педагогіка народознавства - напрям сучасної педагогіки, шкільної практики, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.

2. Родинна педагогіка ‑ складова частина народної педагогіки, в якій зосереджено досвід і значення створення та збереження сім'ї, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Це сприяє формуванню в дітей любові до матері і батька, бабусі й дідуся, поваги до пам'яті померлих та ін.

3. Педагогічна деонтологія ‑ народне вчення про виховні обов'язки батьків перед дітьми, вчителів ‑ перед учнями, вихователів ‑ перед вихованцями, вироблені народом етичні норми, необхідні для виконання покладених на них педагогічних функцій.

4. Педагогіка народного календаря передбачає виховання дітей та молоді послідовним залученням їх до сезонних робіт, звичаїв, свят і обрядів.

5. Козацька педагогіка ‑ частина народної педагогіки, спрямована на формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю, твердою волею і характером.

6. Духовна педагогіка ‑ галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання особистості засобами релігії.

7. Світська педагогіка пройшла тривалий етап становлення. Своїм корінням вона сягає давнього світу. В Китаї, Індії, Греції, Римі було зроблено перші спроби узагальнити досвід виховання, сформулювати певні педагогічні положення, ідеї.

1.3. Організаційні основи наукових досліджень в Україні.

В Україні існує державна система організації та управління науковими дослідженнями. Вона дає можливість концентрувати й спрямувати науку на виконання найбільш важливих завдань, виходячи з потреб соціально-економічного розвитку держави.

Організація науки в державі включає чотири основних сектори:

Академічний Вузівський Галузевий Виробничий

Безпосередню наукову діяльність в Україні здійснюють:

– науково-дослідні і проектні установи та центри Національної Академії наук;

– науково-дослідні установи системи галузевих академій наук;

– науково-дослідні підрозділи та кафедри вищих навчальних закладів(інститутів, академій, університетів);

– науково-дослідні, проектні конструкторські, технологічні та інші установи міністерств і відомств;

– науково-дослідні, проектні установи і центри при промислових підприємствах та об'єднаннях;

– науково-дослідні, конструкторські, технологічні та інші установи і центри, створені на комерційній основі.

Головним науковим центром України є Національна Академія наук, яку очолює з 1962 р. Б.Є.Патон ‑ відомий вчений в галузі металургії і зварювання, двічі Герой Соціалістичної Праці.

До наукових установ Національної Академії наук України віднесено:

– Центральний науково-природничий музей;

– Центральний ботанічний сад;

– Національну наукову бібліотеку ім. В.Вернадського;

– Видавництво "Наукова думка".

Центральний науково-природничий музей (створений у 1966р. у Києві) Центральний ботанічний сад створений в 1936 р. у Києві. Національна наукова бібліотека ім. В.Вернадського (заснована в 1919 р. у Києві) Видавництво “Наукова думка” (засноване в 1922 р. у Києві) Таких центрів шість: Донецький, Північно-Східний (Харків), Західний (Львів), Північно-Західний (Київ), Південний (Одеса), Придніпровський (Дніпропетровськ).

Крім Національної Академії наук в Україні діють галузеві академії наук:

Академія аграрних наук

Аерокосмічна академія

Академія архітектури

Академія будівництва

Академія наук вищої школи

Академія інженерних наук

Академія медичних наук

Академія національного прогресу

Академія педагогічних наук

Академія політичних наук

Академія правових наук

Екологічна академія та інші.

Основні завдання академії:

– комплексний розвиток педагогічної науки, проведення фундаментальних і прикладних дисциплін з проблем теорії та методики освіти, відродження національної школи;

– розробка й наукове обґрунтування новітніх інформаційних технологій, форм, методів і засобів навчально-виховного процесу, створення програм, підручників та методичних посібників для навчально-виховних закладів;

– дослідження світових тенденцій розвитку освіти та педагогічної науки, аналіз освітніх стандартів і змісту освіти в зарубіжних країнах, вивчення, узагальнення та поширення вітчизняного й зарубіжного педагогічного досвіду;

– координація діяльності науково-дослідних і методичних установ, наукових підрозділів вищих навчальних закладів, використання науково-педагогічного потенціалу в інтересах розвитку педагогічної науки та системи освіти.