
- •В. Г. Рогов методичні вказівки до вивчення курсу «економіко-математичне моделювання»
- •Тематичний план дисципліни
- •Тема 1. Концептуальні аспекти математичного моделювання економіки
- •Тема 2. Оптимізаційні економіко-математичні моделі
- •Тема 3. Задача лінійного програмування та методи її розв'язування
- •Тема 4. Теорія двоїстості та аналіз лінійних оптимізаційних задач
- •Тема 1. Концептуальні аспекти математичного моделювання економіки
- •Тема 2. Оптимізаційні економіко-математичні моделі
- •Тема 3. Задача лінійного програмування та методи її розв’язування
- •Тема 4. Теорія двоїстості та аналіз лінійних оптимізаційних задач
- •Тема 5. Цілочислове програмування
- •Тема 6. Нелінійні оптимізаційні моделі економічних систем
- •Тема 7. Аналіз та управління ризиком в економіці. Визначення ризику, види ризиків в економіці
- •Тема 8. Система показників кількісного оцінювання ступеня ризику
- •Тема 9. Принципи побудови економетричних моделей. Парнолінійна регресія
- •Тема 10. Лінійні моделі множинної регресії
- •Тема 11. Узагальнені економетричні моделі
- •Тема 12. Економетричні моделі динаміки
- •Література
Тема 6. Нелінійні оптимізаційні моделі економічних систем
Якщо цільова функція або обмеження задачі математичного програмування містить змінні в степені 2 чи більше, то маємо справу із задачею нелінійного програмування.
Задачі нелінійного програмування можна розв’язати за допомогою пошуку рішення в Excel, однак необхідно враховувати що вони можуть містити більше одного розв’язку, тоді як пошук рішення показує лише один з них.
Для вирішення задач нелінійного програмування з обмеженнями у вигляді рівнянь можна застосовувати метод множників Лагранжа.
Приклад 6.1
Для виготовлення квасу, попит на який становить 250 пляшок на день, можна використовувати дві виробничі лінії. Витрати при використанні першої лінії становлять 5x1+2x12 грн., другої – 7x2+x22 грн. Визначити, скільки пляшок квасу виготовляти на кожній виробничій ліній, щоб сукупні витрати були мінімальними.
Розв’язання
Економіко-математичну модель задачі можна представити у наступному вигляді:
Складемо функцію Лагранжа, де λ – невизначений множник Лагранжа:
.
Знайдемо частинні похідні функції Лагранжа за змінними х1, х2 і λ та прирівняємо їх до 0:
Цю систему можна розв’язати методом Крамера або Жордана-Гаусса.
Отримуємо розв’язки: x1≈84; х2≈166; λ≈-340.
Отже, на першій лінії доцільно виробляти 84 пляшки квасу, а на другій – 166.
Розв’яжемо цю ж задачу за допомогою Excel.
F6 містить формулу =СУММПРОИЗВ(B3:E3;B6:E6). Викликаємо пошук рішення.
Натискаємо «Выполнить».
Як бачимо, рішення задачі, знайдені за допомогою різних методів, збігаються.
Питання для самостійного вивчення: теорема Куна-Таккера, сідлові точки.
Тема 7. Аналіз та управління ризиком в економіці. Визначення ризику, види ризиків в економіці
Будь-яке економічне рішення має бути прийняте на підставі інформації щодо внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на ефективність виробництва і збуту та фінансовий стан підприємства. Однак, як правило, така інформація не може бути остаточною, тому що одним із визначальних чинників в економічних задачах є зовнішнє середовище (або природа), яка може знаходитись в одному із станів, невідомих особі, що приймає рішення (ОПР, суб’єкт ризику). Така невизначеність народжує різноманітні економічні ризики. Тому боротьба з ризиками дуже часто приймає форму задачі боротьби з невизначеністю. Також до виникнення ризиків призводять конфлікти інтересів економічних суб’єктів.
Існують різні погляди на таку економічну категорію, як ризик. Деякі дослідники розуміють під ним можливість втрат, інші – неможливість отримання бажаних результатів, треті – міру відхилення від сподіваних цілей.
Ризику зовсім уникнути не можна, оскільки коли підприємство відмовляється від реалізації проекту, воно стикається з ризиком втрачених можливостей.
Основні чинники, що призводять до ризику (джерела ризику) можна класифікувати за ознакою джерела виникнення. До зовнішніх чинників відносяться: зміни законодавства, непередбачувані дії державних органів, нестабільність економічної політики, несподівані зміни кон’юнктури ринку, непередбачувані дії конкурентів, зміни у взаємовідносинах із господарськими партнерами, стихійні лиха, корупція та рекет тощо. Прикладами внутрішніх чинників можуть бути: непередбачувані зміни у процесі виробництва (вихід із ладу техніки тощо), нестача бізнес-інформації на підприємстві, можливі помилки при реалізації ризикових рішень, фінансові проблеми на підприємстві.
Об’єктом ризику є економічна система, на яку впливають зазначені чинники.
Існують такі методи управління ризиком, як уникнення, попередження, прийняття, зниження (оптимізація). Зниження ступеня ризику може відбуватися зовнішніми і внутрішніми способами. До зовнішніх способів оптимізації ризику відносяться розподіл ризику, зовнішнє страхування, використання деривативів, а до внутрішніх – диверсифікація, створення резервів чи запасів, отримання додаткової інформації та лімітування (обмеження грошових чи товарних потоків, спрямованих у зовнішнє по відношенню до підприємства середовище).
Питання для самостійного вивчення: метод аналогій, аналіз чутливості, імітаційне моделювання, аналіз ризику збитків.