3. Характеристика типових офшорних центрів

Офшорні юрисдикції у межах Європи Острів Мен

Найбільш типовим прикладом європейської традиційної пода­ткової гавані є острів Мен. Це самоврядна територія, яка нале­жить Великій Британії. Острів Мен розташований в Ірландському морі, між Ірландією й узбережжям Англії. Столицею території є місто Дуглас. На острові проживає 70 тис. жителів, які розмов­ляють англійською мовою. Близькість до найбільших промисло­вих центрів Європи, наявність найсучасніших засобів зв'язку, політична й економічна стабільність роблять цю територію виня­тково привабливою для розміщення тут офшорних підприємств і філій. Безперечною перевагою є й та обставина, що острів Мен — член ЄС, хоча з обмеженими правами.

До найважливіших переваг юрисдикції острова необхідно та­кож віднести:

• низький рівень прибуткового податку (20%) на прибуток резидентних компаній;

• відсутність податку на дарування і спадкування;

• суворе (навіть порівняно з іншими офшорними центрами) дотримання банківської таємниці;

• можливість реєстрації офшорних компаній декількох типів.

Остання з перерахованих переваг має винятково важливе значення для офшорного бізнесу. Зареєстровані на острові компанії можуть одержати статус резидентних, не резидентних і звільнених (exempt) компаній. Перші з названих належать, як правило, місцевим власникам, а не резидентні й звільнені від податків створюються іноземцями для ведення офшорного біз­несу. За домовленістю з податковою владою, їм надається пільговий режим — податкові ставки від 0 до 20%, а на офшорні операції таких компаній податок мінімальний чи не накла­дається зовсім.

Закон 1986 р. взагалі звільнив не резидентні компанії від при­буткового податку. Цей же закон вимагає, щоб усі акціонери не-резидентної компанії проживали за кордоном. Там же повинні проводитися засідання ради директорів компанії і загальні збори акціонерів.

Звільнення від податків компаніям острова Мен надається при дотриманні ряду умов. Звільненій від податків компанії заборо­нено займатися торговою чи іншою комерційною діяльністю на острові Мен. Не допускається участь у банківській і страховій справах. Закон зобов'язує, щоб секретар компанії чи один з її ди­ректорів були резидентами острова.

До інших важливих переваг варто віднести й те, що острів Мен користується митними привілеями Загального ринку і несе зобов'язання, пов'язані з регулюванням торгівлі в рамках Євро­пейського Економічного Співтовариства.

Особливо потрібно відзначити привабливість острова для клі­єнтів з погляду збереження банківської таємниці. Закон про бан­ки (1975 р.) з доповненнями 1986 р. не дозволяє надавати інфор­мацію щодо банківських вкладників ні своєму уряду, ні уряду іноземних країн. Вироком британського Верховного суду від 1981 р. визначено, що навіть британська податкова влада не має права перевірки банківських документів громадян острова. І хоча фінансовий контроль над банками острова здійснює банк Англії, однак і йому не дозволено проводити перевірку рахунків і розго­лошувати інформацію, отриману в ході його контрольної діяль­ності. У випадку порушення банківської таємниці передбачене судове покарання.

Водночас законом не передбачена екстрадиція осіб, підозрю­ваних у здійсненні податкових злочинів.

Усі ці зобов'язання зробили острів Мен одним з найвідоміших і популярних для клієнтів офшорних центрів. Зареєстровані тут іноземні компанії спеціалізуються в сфері зовнішньої торгівлі, операцій із землею і нерухомістю — головним чином в Англії й інших країнах Європи. На острові Мен діють численні міжнарод­ні холдингові компанії, інвестиційні компанії, компанії з управ­ління інтелектуальною власністю, фінансові компанії, які займа­ються внутрішньо фірмовим кредитуванням, а також судовласницькі компанії.

Однак останнім часом, разом зі світовою спільнотою, влада острова Мен активно проводить у життя політику «знай свого клієнта», що багато в чому ускладнює заснування та ведення біз­несу закордонними підприємцями, тому багато компаній (особ­ливо із сумнівною репутацією) змушені або припинити своє існу­вання, або «переїжджати» до інших, більш привабливих, юрис­дикцій.

Нормандські острови (Гернсі і Джерсі)

Ці острови розташовані в протоці Ла-Манш між південним узбережжям Англії і північним узбережжям Франції, на захід від півострова Іербур. Знаходячись у володінні британської корони, обидва острови мають власне самоврядування і широку автоно­мію у вирішенні юридичних і внутрішньополітичних проблем. Території відзначаються високим рівнем економічної й політич­ної стабільності. Збереження банківської таємниці на островах надійніше, ніж в Англії. Підозрювані в податкових злочинах, як і на острові Мен, не підлягають екстрадиціїї1. На островах відсут­ній контроль над проведенням валютних операцій.

Острови володіють швидким і надійним поштовим і телеко­мунікаційним зв'язком з країнами Європи. Ці території мають особливий статус у Європейській Раді. Сприятливе податкове законодавство дало можливість Нормандським островам стати великими і популярними офшорними зонами. Нормандські ост­рови славляться в світі бізнесу високою репутацією.

Для початку ведення комерційної діяльності на цих островах потрібно одержати дозвіл. Спеціально створені на островах комі­тети повинні впевнитися, що діяльність іноземних інвесторів бу­де відповідати цілям економічної політики цих територій. При реєстрації перевага віддається великим і фінансово надійним ко­рпораціям.

1 Екстрадиція — видача іноземній державі особи, яка порушила закони цієї держави.

За своїм статусом і системою оподаткування тут, як і на ост­рові Мен, корпорації поділені на резидентні і не резидентні. Резидентні обкладаються податком у 20%. Компаніям-нерезидентам, які одержали статус звільнених компаній (exempt companies), на­даються спеціальні податкові пільги. Таким компаніям податко­вою адміністрацією може бути встановлений податок у розмірі від 0 до 30%, але в переважній більшості випадків він признача­ється на рівні 1—2%.

Податковими пільгами користуються тут і резидентні компа­нії, які одержали статус компаній міжнародного бізнесу (International Business Companies — IBC). З доходів від своєї офшорної діяльності вони сплачують податок на прибуток за став­кою 2—5%. Вони можуть займатися фінансовими операціями, торгівлею й іноземним інвестуванням. Якщо доходи IBC пере­вищують 10 млн фунтів стерлінгів, то вони обкладаються подат­ком за зниженою ставкою 0,5%. Якщо IBC займається діяльністю на території островів Джерсі і Гернсі, то доходи від такої діяль­ності обкладаються за підвищеною ставкою — 30%.

Особливою популярністю Нормандські острови користуються в холдингових і страхових компаній. При цьому мінімальний статутний капітал досить високий — 100 тис фунтів стерлінгів, причому 20% потрібно внести в момент заснування компанії. Ця умова ставить перешкоди для заснування на острові дрібних і середніх компаній.

Острови Джерсі і Гернсі мають договори про запобігання по­двійного оподаткування один з одним, а також з Великобритані­єю. Але для одержання податкових переваг, наданих податкови­ми угодами, корпорація повинна мати статус резидента Гернсі чи Джерсі, сплачувати 20%-ний податок і не повинна бути компані­єю, звільненою від сплати податків (exempt).

Ставки прибуткового податку з фізичних осіб тут у 2—3 рази нижчі, ніж у країнах континентальної Європи. Але разом з тим Гер­нсі і Джерсі для фізичних осіб «податковим раєм» не вважаються.

Ліхтенштейн

Це невелика держава (площа близько 160 тис кв. км) розташо­вана між Австрією і Швейцарією. Державний устрій — консти­туційна монархія. Населення — близько 30 тисяч жителів, які розмовляють німецькою мовою, з них 18 713 іноземців (швейца­рців). Ліхтенштейн має валютно-митний союз зі Швейцарією. Як місцева валюта використовується швейцарський франк. Валют­ний контроль у державі відсутній.

Таємниця банківських внесків у Ліхтенштейні охороняється ще суворіше, ніж у Швейцарії. Закон про екстрадицію на осіб, підозрюваних у здійсненні податкових злочинів, не поширюєть­ся. Як і Швейцарія, Ліхтенштейн має репутацію країни з дуже високою економічною й політичною стабільністю.

Іноземні інвестори зазвичай створюють у Ліхтенштейні хол­дингові й «доміціарні» компанії. Для утворення тих та інших не існує яких-небудь обмежень.

Доміціарною компанією називають фірму, зареєстровану в Ліхтенштейні, яка володіє чи не володіє власним офісом і прово­дить усі свої ділові операції за межами Ліхтенштейну. Це одна з форм організації базових компаній.

Холдинговою компанією в Ліхтенштейні вважають фірму, функція якої полягає в управлінні активами чи в адміністратив­ній діяльності як основного акціонера інших компаній.

У Ліхтенштейні переважають 4 основні організаційно-правові форми підприємництва:

• представництво (Anstalt);

• акціонерна компанія (Aktiongesellschaft);

• торгова компанія (Treuunternehmen);

• фонд (Stiftung).

Представництво і траст виділяються тим, що обидва можуть бути засновані тільки однією установою, тобто майно трасту не підлягає розподілу, хоча статут дозволяє переказувати доходи особам, зазначеним у статуті.

Акціонерні компанії — це звичайні компанії з обмеженою відповідальністю. Фонд у Ліхтенштейні — неприбуткова органі­зація, яка володіє правом ведення комерційної діяльності з метою фінансування благодійних програм.

Як і в інших офшорних центрах, компанії-резиденти в Ліх­тенштейні сплачують низькі податки на прибуток — від 7,5 до 15% залежно від відношення суми прибутку до величини власно­го капіталу підприємства.

Холдингові і доміціарні компанії звільнені від податку на прибуток, а податок з капіталу становить у них усього 0,1% (од­нак мінімальна сума податку — 1000 швейцарських франків). При розподілі дивідендів ці компанії зобов'язані сплатити пода­ток у розмірі 4% від суми дивідендів.

Податок на благодійні фонди становить 0,1% від величини власного капіталу. Якщо власний капітал фонду перевищує вели­чину 2 млн швейцарських франків, то податкова ставка знижу­ється до 0,075%.

Рівень прибуткового оподаткування для фізичних осіб у Ліхтенштейні значно нижчий, ніж у більшості європейських країн — податки тут не перевищують 3,6—17,82%. Однак про­цедура придбання права на місце проживання в цьому «подат­ковому раї» дуже ускладнена, так що ця мета для більшості практично недосяжна.

Як і майже всі «класичні» офшорні центри, Ліхтенштейн не має податкових угод з іншими країнами. Ліхтенштейн має дого­вір про запобігання подвійного оподаткування тільки з Австрією, але його умови не поширюються на офшорні компанії.

Гібралтар

Гібралтар знаходиться на самому південному краї Європи. Це скелястий півострів при вході з Атлантики в Середземне море на відстані 22 км від узбережжя Африки. Це британська колонія, асоційована з Європейським Союзом. Іспанія пред'являє права на Гібралтар, але політичне становище Гібралтару стабільне.

Гібралтар, як і Нормандські острови, вважають типовою євро­пейською офшорною юрисдикцією. Усі зареєстровані тут інозе­мні «пільгові» компанії платять дуже низькі податки. Ці компанії зобов'язані відповідати стандартним офшорним вимогам — їх власниками не можуть бути місцеві резиденти, а самі компанії позбавлені права вести господарську діяльність на території пів­острова.

Створені на Гібралтарі компанії виконують такі функції:

• торгово-посередницькі операції;

• холдингова діяльність у країнах ЄС;

• судно володіння;

• володіння нерухомістю;

• управління інвестиційними фондами в європейських країнах.

Іноземні компанії користуються пільгами різного ступеня. Резидентні компанії платять податок на прибуток за ставкою 35%. Звільнені (exempt) компанії можуть одержати звільнення від по­датків на 25-літній термін. Пільгові (qualifyng) компанії зо­бов'язані платити податок на переказані з-за кордону доходи за ставкою 2—8%. Фізичні особи платять прогресивний прибутко­вий податок у 20% при доході 1500 ф. ст. і до 50% при доході по­над 19 500 ф. ст., а також податок на спадщину до 25%.

Територія, як і всі інші типові офшорні зони, не має податко­вих угод з іншими країнами. Існує тільки одна угода про запобі­гання подвійного оподаткування між Гібралтаром і Великобри­танією, проте вона неофіційна.

Офшорні юрисдикції за межами Європи

Сянган (Гонконг)

Одним з найбільших офшорних центрів світу є Гонконг. До останнього часу він був володінням Великобританії, але й після формального поєднання з Китаєм у 1997 р. Гонконг зберігає при­вабливість як податкова гавань. Китай зацікавлений у збереженні такого статусу, розглядаючи його як важливу вільну економічну зону. Тут розташовано близько 50 тис. заводів і фабрик, понад 250 банківських установ.

Після об'єднання з Китаєм реєстрація в Гонконзі офшорних компаній продовжується значними темпами.

На відміну від інших офшорних центрів, зареєстрована в Гон­конзі торгова фірма може функціонувати як офшорна. Якщо її торгова діяльність ведеться за межами Гонконгу, то прибуток від неї не підлягає оподаткуванню. Однак у тому випадку, коли управління комерційними операціями здійснювалося з Гонконгу, доходи від них можуть обкладатися податком за ставкою 1,65%.

Секретарем офшорної компанії повинен бути резидент Гонко­нгу. Аудиторські перевірки компаній обов'язкові.

Термін заснування компанії становить близько 2 місяців, ви­трати на цю процедуру — близько 850 дол. США, мінімальні ви­трати, пов'язані з функціонуванням фірми протягом року, — 2300 дол. США, прибутковий податок з фізичних осіб — І5%.

Багамські, Бермудські й Кайманові острови

Ці території є складовими частинами Карибського регіону. Багатьма експертами в усьому світі вони вважаються «зразкови­ми» податковими гаванями. У юрисдикції цих територій зовсім відсутні прибуткові податки (податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податки на розподілений прибуток корпо­рацій, податки на капітал і майно, трансферні податки). Строго дотримується таємниця банківських внесків. Передбачена конфі­денційність інформації про засновників і акціонерів компанії, ба­нківські рахунки фізичних і юридичних осіб, відсутність обов'я­зку надавати фінансову звітність. Не передбачений обмін інфор­мацією з податковими відомствами інших країн, а також які-небудь санкції відносно осіб, які ухиляються від сплати податків. Тому не обходить ці території стороною слава місць з відмивання «брудних» грошей, а клієнти таких офшорних центрів найчасті­ше стають об'єктом пильної уваги контролюючих органів і пода­ткових служб, а також Інтерполу.

Умови реєстрації і функціонування компаній на цих територі­ях дуже прості і загальнодоступні. На Багамських островах ліце­нзувати необхідно тільки страхування і банківську справу. Компанії, інкорпоровані на Багамах, можуть мати тільки одного директора, а управління фірмою вести через уповноваженого агента. Посада секретаря в компанії не обов'язкова. Замість пода­тків на прибуток, капітал і майно існує тільки щорічний фіксова­ний податок, який залежить від розміру статутного капіталу. Його величина коливається в межах 100—300 дол. США.

Особливою популярністю Багамські і Кайманові острови ко­ристуються в страхових компаній. І хоча через голосні фінансо­во-кримінальні скандали престиж цих офшорних центрів трохи впав, вони, як і раніше, залучають велику кількість клієнтів. Так, тільки на Кайманових островах нині функціонує близько 540 ба­нків і всіляких фондів. Там же відкриті 70 представництв десятка найбільших у світі банків.

Невіс

Це невеликий острів в Атлантичному океані, розташований за 225 миль на схід від Пуерто-Ріко. Колишнє британське володін­ня. Відрізняється від інших островів високим рівнем життя і гра­мотності населення. У 1984 р. уряд Невісу оголосив острів пода­тковою гаванню. Для залучення іноземних компаній були ство­рені дуже сприятливі умови, і протягом 1984—1994 рр. на остро­ві було зареєстровано понад 4 тисячі компаній. Законодавством Невісу іноземні компанії не обкладаються податком на прибуток, отриманий за межами острова. Акціонери, директори і співробіт­ники іноземних компаній можуть оселитися в будь-якому місці острова й одержати громадянство. Компанії звільнені від щоріч­них звітів перед владою. Немає ніяких обмежень на проведення змін у складі керівних органів компаній. Акції можна випускати іменні чи на пред'явника. Вартість акцій може бути зазначена в будь-якій валюті. Документацію фірми і її офіс можна розташу­вати в будь-якім місці.

Якщо капітал компанії не перевищує 100 тис дол. США, то виплачується збір уряду острова в сумі 200 дол. Крім того, стягу­ється плата за реєстрацію компанії в сумі 450 дол.

Контроль над діяльністю іноземних підприємств практично відсутній. Існує тільки рекомендація вести документацію відпо­відно до прийнятого самим же підприємством статуту. Але сама документація контролю з боку влади не підлягає.

Компанії, зареєстровані на острові, можуть у будь-який час перевести свій офіс і документацію в іншу країну, одержавши на це цілком рутинну згоду влади Невісу і вносячи за це дуже скро­мну плату.