2. Класифікація офшорних центрів

Існує безліч критеріїв класифікації офшорних центрів. В осно­ву головних критеріїв, які використовуються представниками ді­лового світу при виборі таких центрів з метою мінімізації подат­кових зобов'язань, ставиться підсумований обсяг і характер при­вілеїв, пропонованих клієнтам.

При такому підході офшорні центри зазвичай поділяють на два основних типи.

Перший — це власне офшорні території, офіційно визнані в світі, і юрисдикції, які відносяться до «податкових гаваней». Це переважно країни з невеликим населенням і малою земельною площею. За термінологією, прийнятою в ООН, вони називаються міні-державами. Для них характерна відсутність податку на при­буток для іноземних «пільгових» компаній. Але ця перевага зна­чною мірою знецінюється в очах клієнтів таким серйозним недо­ліком, як відсутність податкових угод з іншими державами й особливо договорів про уникнення подвійного оподаткування. До цього типу юрисдикцій відноситься велика кількість офшорних центрів світу, наприклад, острів Мен, Гібралтар, Панама, Багамські острови, Теркс, Кайкос та ін.

До другого типу відносять юрисдикції з «помірним» рівнем оподаткування. Такі держави не вважаються типовими офшорними територіями, хоча деякі з них в окремих випадках включені в «чорні списки» податкових гаваней. Тут найчастіше стягується «помірний» (а часом і досить значний) податок на прибуток. Але такий «недолік» (з погляду бажаючих мінімізувати свої податкові зобов'язання) цілком компенсується тим, що такі юрисдикції пов'язані численними податковими угодами з іншими держава­ми. Крім того, тут надаються значні пільги для компаній певного виду діяльності, насамперед, холдингових, фінансових, ліцензій­них. Як буде показано в розділі 3, такі компанії використовують­ся як проміжні пункти для міждержавного переказу доходів і ка­піталів. При цьому як кінцевий пункт такого переведення висту­пають офшорні компанії, зареєстровані в загальновідомих подат­кових гаванях.

Зонами «помірного» оподаткування зазвичай вважають цілком «респектабельні» держави Західної Європи — Швейцарію, Гол­ландію, Австрію, Ірландію, Бельгію.

Існує й ряд «комбінованих» юрисдикцій, у яких поєднуються ознаки двох згаданих типів. До них можна віднести такі «опти­мальні» юрисдикції, як Кіпр та Ірландію.

Однак не всі офшорні центри першого типу «відлучені» ціл­ком від можливості укладання податкових угод. Деякі з них ма­ють договори про запобігання подвійного оподаткування з окре­мими країнами (до таких офшорних юрисдикцій відносяться Ма­дейра, Голландські Антіли, Маврикій, Британські Віргінські ост­рови). Усе це створює ще одну зручну «лазівку» для приховуван­ня від податків доходів і капіталу.

Якщо ж розглядати офшорні центри тільки з погляду ситуації фіскальної, тобто з боку специфіки різноманітних вигод і переваг для різних категорій платників податків, то такі центри поділя­ються на кілька груп.

Це країни і території:

• які не обкладають своїх резидентів ніякими податками (Андорра чи Багамські острови);

• які обкладають податками тільки прибуток, одержаний у даній країні, але звільняють від податків доходи, які надходять з-за кордону (Коста-Ріка, Гонконг);

• у яких одержуваний там прибуток не обкладається податком, зате обкладається прибуток, одержаний з-за кордону (Монако);

• де обкладається податком прибуток, одержаний за кордо­ном, однак податкові ставки дуже низькі — нижче ніж 1% (ост­рови Гернсі чи Джерсі Іарк);

• які оподатковують накопичені багатства (матеріальні цін­ності), а не поточний прибуток (Уругвай);

• у яких дозволяється застосовувати різні комбінації з піль­гових податкових правил, які створюють особливо вигідні умови для фізичних осіб. їхні доходи тут цілком звільнені від податків або окремі види доходів користуються податковими привілеями. У Європі такими центрами є Андорра, Ірландія, Монако, Кампьоне де Італія, за межами Європи — Багамські, Бермудські, Кайманові острови, Французька Полінезія.

Крім того, офшорні центри групуються за географічною ознакою. При характеристиці окремих центрів будемо дотримуватись розподі­лу їх на два основних типи, розглянуті раніше, — на безподаткові території та юрисдикції з «помірними» умовами оподаткування.