2.4. Реєстр змінних

Написання програми будь-якої складності полягає, в кінцевому результаті, в описанні змінних, та виконання різних маніпуляцій над ними, тому, що всі данні які використовує програма повинні десь зберігатися. Будь-який аналізатор коду, чи алгоритму, повинен містити у своєму складі динамічну таблицю змінних, у якій містяться змінні певної області видимості алгоритму чи програми. Область видимості, або її ще називають зоною видимості, являє собою певний код, в рамках якого змінна певного типу є видимою і може використовуватися для різних операцій: математичних, рядкових, чи просто для зберігання тимчасового результату виконання.

Область видимості може бути глобальною і локальною. Локальна область видимості, як вже було написано вище – це певна логічна структурна одиниця програми, в рамках якої певні змінні можуть бути використані для математичних, рядкових, логічних чи інших операцій. Змінні, які були описані в межах локальної області видимості не можуть бути використані за її межами. Прикладом локальної області видимості може слугувати процедура, або функція, також в якості локальної області видимості можна розглядати певний модуль програми, або namespace – простір імен, який використовується в .Net для об’єднання класів, змінних і констант.

Глобальною областю видимістю може бути вся програма, або проект. В залежності від того, які атрибути (модифікатори) використовувалися при описанні, змінна може використовуватися в локальній, або глобальній області видимості. Прикладом змінних з глобальною областю видимості може слугувати статична змінна (Visual C#), або глобальна змінна (Оbject Pascal, C++).

В модулі реалізації алгоритмів на графах, введений свій реєстри змінних, для використанні його в процесі генерації коду, побудові алгоритму та перевірці правильності іменування змінних.

Правило іменування змінних полягає в тому, щоб імена змінних були створені згідно певного алфавіту, а саме:

• символ підкреслення «_»,

• цифри 0,1,2,3,4,5,6,7,8,9

• латинські літери a...z, A…Z

Змінна може містити будь-яку кількість вище вказаних символів, в будь-якій комбінації, крім того винятку, що ім’я змінної повинно починатися або з символу підкреслення «_», або з літери латинського алфавіту. Обмеження на довжину змінної складає 256 символів.

Перевірка правильності змінних виконується згідно алгоритму зображеному на рис. 14

2.5 Алгоритм побудови псевдокоду

Основною метою побудови будь-якого алгоритму – є вирішення певної задачі чи проблеми за допомогою нього. Для того щоб застосувати алгоритм, необхідно реалізувати його на одній з мов програмування. Зазвичай, основою для візуалізації алгоритму слугують блок-схеми, які є не зовсім наглядними для того, щоб перевести її у програму, тому для таких цілей використовують проміжні етапи реалізації алгоритмів, один з яких має назву псевдокод.

Псевдокод дозволяє відобразити схематичне зображення алгоритму використовуючи ключові слова мов програмування, але опускаючи несуттєві деталі і специфічний синтаксис.

Одним із завдань у виконаній роботі було створення модуля генерації псевдокоду виходячи з побудованого графу алгоритму, до складу якого входить сам модуль побудови псевдокоду і модуль форматування псевдокоду, задачею якого є форматування коду у відповідності з певними правилами.

Оскільки для схематичного відображення алгоритму було вирішено використовувати граф, то процес генерації псевдокоду, відповідно, полягає у реалізації алгоритму обходу графу з певними його модифікаціями.