14.3. Значення товарних запасів.

Процеси виробництва, обігу і споживання в суспільстві відбуваються безперервно. Однак у розвинутому суспільстві вони не збігаються ні в просторі, ні в часі. Тому для забез­печення безперервності даних процесів необхідні товарні за­паси.

Основне призначення товарних запасів на оптових підприємствах - забезпечення потреб у товарах своїх покупців, а в роздрібних торгових підприємствах необхідно домагатися сталої пропозиції товарів з урахуван­ням попиту покупців. При цьому пропозиція товарів повинна бути вира­жена у вигляді сформованого асортименту для такого типу торговельних підприємств. Таким чином, асортимент у магазинах служить відправною точкою для створення товарних запасів на оптових підприємствах.

Відповідно до асортиментного переліку оптові бази повинні створювати і товарні запаси, ідентичні за своєю структурою. їх необхідно поновлюва­ти шляхом регулювання завезення товарів.

Товарні запаси в оптовій торгівлі повинні служити реальною пропози­цією товарів, що забезпечує безперебійний їх продаж оптовим покупцям.

У процесі реалізації товарні запаси вичерпуються, і на заміну їм повин­ні завозитися нові, відповідні за розміром і структурою необхідному асор­тименту. В іншому випадку порушується сталість сформованого асорти­менту і створюються несприятливі умови, наслідком яких буде недоодержання прибутків підприємством, погіршення обслуговування оптових покупців. Усе це вимагає постійного управління товарними запасами на підприємствах оптової торгівлі.

14.4. Управління товарними запасами.

Під управлінням товарними запасами розуміють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих на встановлення і підтримання оптимальних обсягу і структури запасів, необхідних для забезпечення безпе­ребійного постачання роздрібної торговельної мережі товарами.

Основне завдання управління товарними запасами - не допустити пе­ребоїв у товаропостачанні магазинів товарами своєї номенклатури та запо­бігти затоваренню.

Управління товарними запасами на оптових базах передбачає:

• визначення оптимального розміру товарних запасів;

• оперативний облік запасів і контроль за їх станом;

• регулювання товарних запасів.

Під оптимальним запасом товарів розуміють мінімально необхід­ний розмір товарного запасу, який забезпечує наявність потрібного асортименту товарів відповідно до попиту оптових покупців, безпе­ребійний їх продаж за мінімального рівня затрат на утворення, збері­гання, обробку і переміщення цих запасів. Оптимальний товарний запас повинен гарантувати можливість гнучкого маневрування і управління ним у всіх ланках товаропросування відповідно до зміни попиту споживачів. Це не може бути стала величина, оскільки динамічність процесів торгівлі, постійна зміна умов її функціонування (попиту населення, товарної про­позиції тощо) вимагають систематичної зміни обсягів і структури запасів у кожній ланці товаропросування шляхом регулювання вхідних і вихід­них потоків товарів.

14.5. Моделі оптимізації запасів.

Нині розроблено багато моделей оптимізації товарних запасів. Розгля­немо найбільш перспективні з погляду їх використання.

Статичні моделі можуть застосовуватися в одноразо­вих закупівлях товарів для продажу протягом відносно три­валого періоду (наприклад, сезону). Основне завдання під час розробки статичних моделей — це визначення опти­мального розміру закупівлі товару, якщо відомо розподіл ймовірностей попиту на майбутній період, втрати в розрахунку на одини­цю товару (U₁) при завезенні товарів у розмірі, більшому за попит, і (U₂) при завезенні менше необхідної кількості. Доведено, що оптимальний розмір завезення (g°) задовольняє нерівність

р (г ≤ g° - 1) < U₂ / (U₁ + U₂) < р (г ≤ g°).

При цьому необхідно на основі прогнозу попиту (г) розрахувати куму­лятивну (нагромаджену) його ймовірність рР(г< g°), тобто суму ймовірно­стей до значення (g°) включно, або максимальний рівень (верхній макси­мум) ймовірності продажу певної кількості товарів. Розрахунки ймовір­ності обсягу попиту на майбутній період можуть бути виконані в межах допустимої погрішності на основі даних продажу за попередній період.

Динамічні моделі управління запасами використовуються частіше, ніж статичні. Існує багато їх різновидностей; вибір оптимального варіанту обумовлений характером змін попиту і шириною асортименту товарів. Це, в свою чергу, впливає на обсяг інформації, періодичність і порядок її збо­ру та обробки.

Моделі попереднього контролю запасів застосовують для товарів про­стого асортименту, стабільного попиту. Практично вони функціонують у детермінованому режимі: відомий розмір попиту, безперебійність його задоволення, товар продається без залишку, замовлення виконується мит­тєво, дефіцит товарів не допустимий. Необхідно до початку впровадження моделі отримати інформацію про критерій оптимальності, попит, наявні обмеження, умови функціонування, системи управління запасами в май­бутньому.

Ці дані можуть бути отримані внаслідок теоретичного або експеримен­тального дослідження, або ж задані з урахуванням можливостей і очікува­них умов функціонування системи в майбутньому. Виходячи з цього, ви­значається розмір партії завезення товарів; автоматично завозиться товар без внесення будь-яких коректив навіть за можливих змін умов функціо­нування системи.

Оптимальний розмір партії завезення (g°), який забезпечує мінімум сукупних затрат на управління запасами (на замовлення, завезення, збе­рігання), визначається за формулою Вілсона

g° = √(2D*C₁ / (G *C₂)

де D - загальний обсяг попиту в натуральних показниках за весь період постачання;

G, С₁ - затрати на замовлення і завезення однієї партії товарів;

С₂ - затрати на зберігання одиниці товару за одиницю часу.

За допомогою формули Вілсона можна визначити також оптимальний період завезення товарів (Т⁰) і оптимальний розмір затрат (U°) на управлін­ня запасами:

T° = √(2D*C₁ / (D *C₂);

U⁰ = √(2D*C₁ / (G *C₂)

Разом з тим, існуючий порядок групування витрат обігу за родом затрат без урахування виду операцій утруднює використання цієї формули.

У той же час і за існуючого порядку звітності можливе використання формули Вілсона. Виходячи з того, що за окремими групами товарів відно­шення між затратами на їх замовлення, завезення С₁ і зберігання С₂ прагне до деякої сталої величини (К), яка в звітності може бути визначена на основі даних за попередній період і екстрапольована, формула Вілсона внаслідок нескладних перетворень може бути подана у вигляді.

g° = К√ D

При цьому

К = ∑ К√ D∑n

де n - кількість партій завезення за час G

Моделі безперервного контролю запасів передбачають оперативне прийняття рішень у певні моменти, на основі нової інформації про стан системи, що постійно надходить, обробляється і накопичується: попит, за­паси, надходження і продаж товарів.

Релаксаційна модель — одна з найпростіших цього класу. Замовлення подається після того, як вичерпано запас товарів попереднього завезення. У зв'язку з цим період завезення має різну тривалість залежно від змін попиту. Час виконання замовлення у цьому випадку приймається рівним нулю, тобто замовлення виконується миттєво. Розмір партії завезення повинен бути оптимальним; він визначається за формулою Вілсона. Отже, максимальний розмір запасу - величина стала, а мінімальний може бути приведений до нуля. У моделях такого класу виключається можливість перебоїв у продажу. Але необхідно постійне спостереження за станом за­пасів, що пов'язано з великими експлуатаційними затратами.

Модель з фіксованим розміром замовлення, яку інколи називають моделлю мінімального рівня, методом двох складів, або ж двобункерною системою, — одна з основних моделей безперервного контролю, яка найбільш часто використовується. Вона також передбачає постійний опти­мальний розмір завезення (g°), який визначається за формулою Вілсона.

Замовлення подається при зменшенні запасів критичного рівня – точки замовлення. На його виконання потрібен певний час, тому він повинен бути відомий заздалегідь. Цей час може бути фіксованим або випадковим з можливими коливаннями навколо якогось середнього значення.

Точка замовлення (Р) – розмір запасу, за якого подається замовлення на завезення товару, визначається кількість товару, яка може бути реалі­зована за інтервал виконання замовлення, тобто добутком очікуваного розміру одноденного продажу (D_о) на величину цього інтервалу (r). У най­простішому випадку, коли попит постійний, розмір його відомий і інтер­вал виконання замовлення фіксований, точка замовлення визначається так:

Р = Do*r

Якщо попит - величина змінна, то в розрахунок береться середньоден­ний попит (Dd). Точку замовлення в цьому випадку визначають за форму­лою^

P = Dd * r

Однак при встановленні точки замовлення за наведеною формулою мали би місце часті перебої в продажу, оскільки попит схильний до коливань стохастичного характеру, і в інтервалі виконання замовлення (у моменти перевищення попиту над його середнім значенням) запаси були би вичер­пані, що і зумовило б перебої в торгівлі. У зв'язку з цим необхідно мати гарантійний (страховий) запас товарів.

Страховий запас (S) - це середній розмір мінімального запасу товарів, який забезпечує безперебійний продаж в інтервалі виконання замовлення з ймовірністю, зумовленою особливостями функціонування запасів - ко­ливаннями попиту, пропозиції, інтервалу виконання замовлення тощо, який визначається за формулою

S = B + (g°/2)

Слід зазначити, що застосування страхового запасу, яке забезпечує збільшення надійності постачання товарами, призводить до збільшення середнього розміру запасів, а отже, і до збільшення затрат на утворення, зберігання і управління запасами.

Жоден з цих методів не є досконалим; усі вони розроблені на основі довготривалого досвіду і тому є суто емпіричними. Не можна видати і апрі­орну рекомендацію: який з них застосовувати, щоби отримати найкращий результат. Це залежить від дії конкретних факторів. Торговельній органі­зації слід оцінити (можливо, і апробувати) різні методи і обрати той, який найбільше підходить саме для неї. Найкращим, безперечно, вважається той метод, за якого споживачі будуть задоволені роботою підприємства; будуть виключені випадки відсутності товарів у продажу, рівень запасів оптимальний, товарооборотність - прийнятна