
- •Самбірський технікум економіки та інформатики комерційна діяльність
- •Тема 1. Поняття, суть і завдання комерційної діяльності підприємства
- •1.1. Суть і зміст курсу комерційна діяльність.
- •1.2. Методи і прийоми пізнання комерційної діяльності.
- •1.3. Структура комерційної діяльності.
- •Структура комерційної діяльності
- •1.4. Принципи комерційної діяльності.
- •1.5. Фактори, що впливають на комерційну діяльність промислового підприємства.
- •1.6. Організація комерційної служби на підприємстві.
- •1.7. Характеристика комерційних процесів та операцій
- •Тема 2. Функції комерційних служб підприємств
- •2.1. Купівля – продаж як основна функція комерційної діяльності.
- •2.2. Методологічна і пізнавальна функції, їх вивчення і завдання.
- •2.3. Функція виробництва продукції, її зміст та завдання
- •Тема 3. Суб’єкти комерційної діяльності
- •3.1. Поняття суб’єкта комерційної діяльності.
- •3.2. Види і класифікація суб’єктів комерційної діяльності.
- •Класифікація суб’єктів комерційної діяльності.
- •Тема 4. Об’єкти комерційної діяльності
- •4.1. Товар – як об’єкт комерційної діяльності.
- •4.2. Послуги і вимоги до них.
- •4.3. Характеристика особливих видів об’єктів комерційної діяльності.
- •4.4. Основні вимоги до об’єктів комерційної діяльності.
- •Тема 5. Дослідження ринку товарів і послуг.
- •5.1. Суть, завдання і напрямки дослідження ринку товарів і послуг.
- •5.2. Структура дослідження ринку товарів і послуг.
- •Система потреб людини
- •5.3. Специфіка вивчення та прогнозування попиту на товари та послуги в роздрібній торгівлі.
- •5.4. Дослідження попиту і пропозиції товару на ринку.
- •Тема 6. Експортно – імпортні операції.
- •6.1. Основні методи операції з експорту і імпорту товарів.
- •6.2. Організація експортних операцій.
- •6.3. Організація торговельного апарату промислових фірм для імпортних операцій.
- •6.4. Торговельно – посередницькі операції. Поняття і види торговельно – посередницьких операцій.
- •6.5. Організаційні форми торговельно – посередницьких операцій.
- •6.6. Види комерційних структур на міжнародному ринку.
- •6.7. Основні напрямки розвитку зовнішньоекономічної діяльності.
- •Тема 7. Організація і планування закупівельної діяльності підприємства.
- •7.1. Суть планування забезпечення підприємства матеріально – технічними ресурсами.
- •План матеріально – технічного забезпечення на ___________ р.
- •7.2. Планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах.
- •7.3. Вивчення ринку сировини та матеріалів. Вибір постачальників та організація комерційних зв’язків.
- •Показника для аналізу транспортних умов
- •7.4. Розробка плану закупівель матеріально – технічних ресурсів.
- •7.5. Особливості визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах у різних типах виробництва. Документальне оформлення видачі матеріалів та їх постачання в цехи.
- •Тема 8. Організація і планування збутової діяльності підприємства.
- •8.1. Формування плану збуту продукції з урахуванням досліджень ринку життєвого циклу продукції та де терміналів попиту.
- •Характеристика товарів і маркетингових стратегій згідно з матрицею Бостонської консалтингової групи
- •8.2. Вибір каналу збуту продукції.
- •8.3. Комунікаційна політика у здійснення збутової комерційної діяльності.
- •Пріоритетні напрями використання основних засобів реклами.
- •8.4. Планування збуту продукції.
- •8.5. Організація оперативно – збутової роботи.
- •Приклад місячного плану – графіка відвантаження готової продукції покупцям
- •Тема 9. Організація комерційних зв’язків з постачання і збуту
- •9.1. Визначення потреби і розробка плану закупівель матеріальних ресурсів.
- •9.2. Визначення економічно доцільної партії закупівель матеріальних ресурсів.
- •9.3. Визначення потреби виробничих цехів в матеріальних ресурсах.
- •9.4. Аналіз використання виробничих запасів.
- •Оцінка використання виробничих запасів
- •9.5. Визначення раціональної структури продукції, що випускається та розподіл об’єму збуту товарів за регіонами.
- •9.6. Аналіз виконання договірних зобов’язань щодо поставки продукції та показників результативності збутової діяльності
- •9.7. Аналіз впливу збутової діяльності на прибуток підприємства
- •Тема 10. Формування асортименту товарів промислових підприємств
- •10.1. Значення та цілі маркетингу в діяльності підприємств.
- •10.2. Сучасна концепція маркетингу та її застосування.
- •10.3. Вивчення сегментів ринку – визначення необхідної номенклатури продукції.
- •10.4. Поняття асортименту продукції та її взаємозв’язок з потребою споживча.
- •10.5. Основні напрями підвищення ефективності управління формуванням асортименту товарів.
- •Тема 11. Організація складського господарства і технологія складських операцій
- •11.1. Підйомно – транспортне обладнання, його класифікація та характеристики.
- •11.2. Обладнання для пакування і зберігання товарів на складі, класифікація, вимоги до його конструкції.
- •11.3. Обладнання для фасування і пакування товарів, значення і класифікація.
- •11.4. Роль упаковки і тари в торговельно-технологічних процесах. Класифікація тари.
- •11.5. Зміст тарних операцій на торговельних підприємств.
- •11.6. Резерви зменшення витрат і втрат на тарі.
- •Тема 12. Організація і технологія продажу товарів.
- •12.1. Правила торговельного обслуговування населення.
- •12.2. Організація і технологія продажу окремих груп продовольчих і непродовольчих товарів.
- •12.3. Організація продажу товарів в магазинах самообслуговування.
- •12.4. Технологія позамагазинного продажу товарів.
- •Тема 13. Комерційна діяльність на оптовому ринку
- •13.1. Сутність і функції оптової торгівлі.
- •13.2. Класифікація підприємств оптової торгівлі.
- •4. За товарною спеціалізацією:
- •13.3. Методи оптового продажу товарів.
- •13.4. Оптова торгівля на ярмарках та виставках.
- •13.5. Оптова торгівля товарами на біржах.
- •1. Основні функції товарних бірж:
- •2. Допоміжні функції товарних бірж:
- •13.6. Оптова торгівля товарами на аукціонах.
- •13.7. Оптова торгівля товарами на тендерах.
- •13.8. Оптова торгівля на міжнародному ринку.
- •13.9. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •Тема 14. Формування товарного асортименту товарів підприємств оптової торгівлі.
- •14.1. Поняття товарного асортименту.
- •14.2. Порядок формування та регулювання асортименту товарів на оптових підприємствах.
- •14.3. Значення товарних запасів.
- •14.4. Управління товарними запасами.
- •14.5. Моделі оптимізації запасів.
- •14.6. Облік і контроль запасів.
- •14.7. Оперативний облік і контроль постачання товарів.
- •Картка обліку виконання договору
- •14.8. Комерційні спори і порядок їх розв’язання.
- •Тема 15. Організація оптового продажу товарів.
- •15.1. Суть оптового продажу.
- •15.2. Види оптового продажу.
- •Виробниче підприємство
- •Роздрібне підприємство
- •Оптова база
- •15.3. Методи оптового продажу.
- •15.4. Стимулювання оптового продажу.
- •15.5. Суть дрібнооптового продажу.
- •15.6. Організація дрібнооптового продажу.
- •Тема 16. Комерційна діяльність в роздрібній торгівлі.
- •16.1. Сутність і функції підприємств роздрібної торгівлі. Класифікація підприємств роздрібної торгівлі.
- •16.2. Магазинна та позамагазинна форми роздрібного продажу товарів.
- •16.3. Особливі форми продажу товарів.
- •16.4. Асортимент товарів. Основні показники асортименту продукції.
- •16.5. Асортиментна політика підприємства
- •Тема 17. Ризики та ефективність комерційної діяльності
- •17.1. Суть, методи і критерії ефективності комерційної діяльності.
- •17.2. Показники ефективності комерційної діяльності.
- •17.3. Суть і зміст комерційного ризику.
- •17.4. Аналіз і оцінка комерційного ризику
- •17.5. Зниження ризиків.
- •Тема 18. Аналіз комерційної діяльності на підприємстві.
- •18.1. Аналіз закупівельної комерційної діяльності
- •18.1.1. Здійснення закупівель: повторні та нові закупівлі.
- •18.1.2. Зміст і порядок складання оперативних планів закупок матеріалів.
- •3.План по маркетингу
- •18.1.3. Вибір економічно вигідних постачальників та оптимальних партій замовлення й завдання матеріалів на підприємство.
- •Виробничої, фінансової і збутової.
- •Критерії кінцевого вибору постачальників
- •18.2. Аналіз збутової діяльності підприємства
- •18.2.1. Зміст комерційної роботи зі збуту готової продукції (послуг) за умов ринку та її вплив на економічний стан підприємства.
- •18.2.2. Роль та значення збутової діяльності .
- •18.2.3. Розподіл функції та формування системи збуту.
- •18.2.4. Організація збутової системи та фактори, що її визначають: ринок, товар, характер підприємства та конкурентного середовища.
- •Список використаної літератури:
7.4. Розробка плану закупівель матеріально – технічних ресурсів.
Після визначення потреби в матеріальних ресурсах та вибору постачальників розробляється план закупівель. Цей план потрібний для раціональної закупівлі матеріальних ресурсів. Скласти план закупівель — означає визначити обсяг закупівель на визначений період, а також вид закупівель. Цей план побудований на теорії логістики, відображає процес руху сировини, матеріалів, комплектуючих, запасних частин та іншої продукції з ринку закупівель до складських приміщень підприємства. Логістика являє собою сферу управління матеріальними потоками та пов'язаною із ними інформацією у виробництві та сфері обігу. Мета застосування логістики полягає в тому, що потрібний вантаж у потрібній кількості повинен бути в потрібному місці та у визначений час.
План закупівель повинен вирішувати наступні задачі:
визначення потреби в сировині, в тому числі за номенклатурою;
вибір постачальників;
визначення методу закупівлі;
узгодження цін на матеріально-технічні ресурси;
визначення термінів постачання;
визначення бюджету закупівель.
Обґрунтування плану закупівель з однієї сторони пов'язано із виявленням витрат, необхідних для безперебійного забезпечення потреб підприємства в матеріалах, а з іншої — мінімізацією запасів. Тому при плануванні закупівель дотримуються наступних принципів:
оптимізації (транспортних потоків, витрат на зберігання та транспортування);
економічності (облік мінімальних витрат обігу, економія часу);
планомірності (діяльність на основі укладених договорів та погоджених графіків);
ритмічності (організація постачань, які забезпечують ритмічність виробничо-комерційної діяльності відповідно до попиту);
оперативності (можливість зміни плану закупівель залежно від змін попиту);
технологічність (використання сучасної індустріальної системи);
наявність резерву (на випадок форс-мажор них обставин).
Обсяг закупівель можна визначити за формулою:
ОЗ = ПМ-Зп + Зк- Мзнр
де ОЗ - обсяг закупівель певного виду сировини або матеріалів за встановлений період часу;
ПМ - потреба підприємства в матеріалі (або сировині) на визначений період;
Зп - залишок (запас) матеріалу на складі відділу постачання на початок періоду;
Зк - запас матеріалу на складі на кінець періоду;
Мзн — партія матеріалу, що замовлена постачальникові, але не надійшла на склад відділу постачання підприємства.
Оскільки для вітчизняних підприємств характерне матеріальне забезпечення, орієнтоване на створення запасів, то при визначенні обсягу закупівель враховується рівень виробничих запасів на складі.
Створення необхідних запасів повинно забезпечувати безперервну роботу підприємства і прискорення оборотності обігових засобів.
Запаси - це матеріальні активи, які:
утримуються для подальшого продажу;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції.
У господарській діяльності запаси поділяють на:
сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
Склад запасів визначається їх найменуваннями або однорідними групами (видами).
Запаси створюються з метою сприяння:
Обслуговуванню споживачів (наявність запасів — важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний з можливістю поставки продукції в будь-який час).
Гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється).
Визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів).
Згладжування виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва).
Отриманню прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому).
Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо управляти запасами, щоб зазначені витрати були мінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів, що сприяє економічному розвитку підприємства.
Виробничі запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах, що вже вступила в сферу виробництва, але Ще не використовується безпосередньо у виробничому процесі. Отже, це предмети праці, що надійшли до споживача різного рівня, але такі, що не використовувалися і ще не піддавались переробці.
Виробничі запаси розраховують у натуральних, умовно-натуральних і вартісних вимірниках.
Виробничі запаси входять у число факторів, що забезпечують безпеку матеріально-технічного постачання, його гнучку роботу і виступають як "страховка" виробництва.
Розмір виробничого запасу залежить:
від величини потреби в різних видах сировини і матеріалів;
від періодичності виготовлення продукції підприємствами-постачальниками;
від періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво;
від сезонності поставок матеріалів;
від співвідношення транзитної і складської форм постачання;
від розміру транзитних поставок.
На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортні, підготовчі, технологічні, поточні (складські), резервні (страхові).
Поточний (складський) запас призначений для безперервного забезпечення виробництва в період між двома поставками матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою
Максимальний поточний запас (Пм.max) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома поставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто:
Пм.max = Вд * tн
де Вд - середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі;
tн - інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях.
Різновидом поточного є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання, сезонної заготівлі або сезонного транспортування матеріалів.
Сезонний запас створюється, як правило, на зимовий період або у випадках, якщо поставки залежать від сезону року.
Підготовчий запас необхідний на час підготовки доставлених на підприємство матеріалів для виробничого споживання. Він створюється тоді, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розробки, правки тощо), і визначається за формулою:
Пд = Вд* tn
де tn - час на підготовку матеріалів, днів.
Технологічний запас — час на підготовчі операції з виробничими запасами до можливого їх використання в технологічному процесі.
Страховий запас гарантує безперервність виробництва у випадках відхилень від прийнятих інтервалів поставок. Він потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів. Його обчислюють за формулою:
Сmр = Вд* tm
де tm - час термінового поповнення запасу в днях, або за стандартних інтервалів постачання - середнє відхилення від нього.
Страховий запас визначається в межах до 50% поточного запасу.
Знаходження матеріалів у дорозі - транспортний запас - визначається як різниця між часом перебігу вантажу від постачальників до споживачів і часом обороту платіжних документів.
Таким чином, загальний запас матеріалів становить:
максимальний:
З м.max = Вд*(tн + tn + tm)
мінімальний:
З м.min = Вд*(tn + tm)
середній:
Зз.сер. = Вд * (tн/2 + tn + tm)
Загальна норма виробничих запасів за видами матеріальних ресурсів у днях (Здн) визначається за формулою:
Здн = Тр + Пд + Тх + Пт + Стр,
де Тр - транспортний запас;
Пд - підготовчий запас;
Тх - технологічний запас;
Пт - поточний запас;
Стр - страховий (гарантійний) запас.
Управління запасами — це встановлення моментів подачі замовлень на закупку чи виробництво товарів для поповнення запасів і прийняття рішень про кількість замовлень чи їх обсяг. Воно включає розробку норм запасів, їх планування, облік, аналіз, контроль за фактичним станом та оперативне регулювання. Центральне місце в системі управління запасами відводиться нормуванню. Нормування направлене на прискорення обігові коштів, вкладених у запаси. Але не менш важливим є те, що запаси повинні забезпечити ритмічність виробництва та своєчасні поставки продукції до споживача.
Основними об'єктивними факторами, що впливають на нормативи виробничих запасів, є величина транзитних норм відправлення та питома вага складської форми забезпечення, які в свою чергу залежать від рівня розвитку складського господарства. Оптимальний рівень запасів для підприємств по поставках, що гарантують надійність споживачів, оцінюється в розмірі близько 90 днів обороту.
Основна мета управління виробничими запасами полягає в такій організації поставок продукції виробничо-технічного призначення, за якої, з одного боку, економляться кошти на організацію поставок, утримання запасів, зменшуються втрати від мобілізації обігових коштів, від можливого псування ресурсів при їх тривалому зберіганні, а з іншого — зменшуються втрати, які можуть виникнути внаслідок дефіциту необхідної продукції.
Вибір найбільш оптимальної стратегії для управління матеріально-технічними запасами залежить від попиту на ту чи іншу статтю запасів. Попит на матеріали може бути залежним чи незалежним. Коли попит безпосередньо пов'язаний з випуском продукції, він називається залежним. Оскільки плани виробництва розробляють завчасно, то залежний попит можна прогнозувати з великою ймовірністю. Якщо попит не пов'язаний з планами випуску продукції, то він називається незалежним.
Якщо на матеріально-технічні ресурси є залежний попит, то їх обсяг та інтервал поставок можна визначити, виходячи з інтенсивності споживання того чи іншого ресурсу в одиницю часу, а також із мінімуму загальних витрат.
Рух складських запасів матеріалів планують по системі "максимум-мінімум". Витрати матеріалів із запасу визначаються попитом або швидкістю їх використання, тобто не піддаються регулюванню запасів зі сторони управлінців. Тому вони повинні зосереджувати всю увагу на забезпечення раціонального режиму поповнення та використання матеріальних ресурсів.
Величина виробничого запасу обґрунтовується його нормою, що являє собою середній на час планового періоду запас матеріалу в днях його середньодобового споживання, що планується на кінець планового періоду як перехідний.
Регулювання запасів може здійснюватися за системами "максимум-мінімум", "стандартних партій", "стандартних інтервалів" тощо.
Найбільш відома система — "максимум-мінімум", згідно з якою запаси поповнюються до рівня, не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи, аж поки замовлений матеріал надійде. Ця величина запасу називається "точкою замовлення" (Т33) та обчислюється за формулою:
Тз.з = Пд + Стр + Вд * tз
де tз - час у днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.
Інші системи регулювання запасів, як це видно з їх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або інтервал між ними.
Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більше обігових коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та витрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а більшою мірою обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пересилання документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотний ефект: втрати й витрати, пов'язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають.
Оптимальною є така партія поставки (Пм), яка забезпечує мінімальні сумарні витрати (Вм.с.) на придбання (Вм.п) і зберігання (Вм.з) матеріалів, тобто коли Вмс = Вмп + Вмз → min.
Підставивши у складові цієї функції відповідні значення, одержимо:
Вм.п. = Пмр/Пм * Втз Вм.з. = Пм/2 * Цм * Квр
де Пмр - річна потреба у матеріалах;
Втз -транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки;
Пм - партія поставки;
Цм - ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат;
Квр - коефіцієнт, що враховує втрати від відвертання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.
Звідси оптимальна партія поставки обчислюється за формулою:
П
м
= √(2Пмр*Втз)
/ (Цм * Квр)
Контроль за величиною нормативного рівня запасу матеріальних ресурсів здійснюється по системі "максимум-мінімум" за допомогою картотеки оперативного контролю забезпеченості виробництва, ЕОМ. На підставі результатів контролю вживаються необхідні заходи з регулювання рівня запасів.
Розглянута вище методика нормування виробничих запасів передбачає встановлення нормативу таких запасів стосовно умов, які склалися в передплановий період. Головне їхнє призначення - забезпечити безперервність виробництва та виконання виробничих програм.
Як вже зазначалось, джерелами задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах є очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок планового періоду, мобілізація внутрішніх ресурсів, поставки ресурсів за прямими господарськими зв'язками та закупки в торговельній мережі.
Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами - мобілізація внутрішніх ресурсів, яка здійснюється за наступними напрямами: економія матеріалів за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, прогресивних технологій, використання вторинних ресурсів, понаднормативних залишків тощо.
Забезпечення безперебійної і ритмічної роботи підприємства вимагає створення нормативної величини незавершеного виробництва, що обумовлена необхідністю наявності визначеної кількості напівфабрикатів на кожному робочому місці, в процесі їх переміщення, на випадок аварій та інших непередбачуваних обставин.
Підтримання незавершеного виробництва на рівні нормальної величини досягається завдяки обліку в обсязі випуску продукції цехів підприємства його зміни на початок і кінець періоду, що планується. Величина незавершеного виробництва на початок запланованого періоду розраховується на основі даних про його наявність на кінець звітного періоду. Визначення нормативної величини незавершеного виробництва на кінець періоду, що планується, вимагає проведення більш ретельних розрахунків, оскільки вона залежить від багатьох факторів. Нормативна величина незавершеного виробництва розраховується в натуральному і вартісному вираження з врахуванням типу виробництва і методів його організації.
У масовому виробництві на величину незавершеного виробництва здійснюють вплив наступні фактори: число робочих місць, кількість виробів, що одночасно знаходяться на одному робочому місці, спосіб передачі деталей (вузлів) з однієї ділянки на іншу, план виробництва та собівартість одиниці продукції.
У серійному виробництві нормативна величина незавершеного виробництва залежить від середньоденного випуску певної продукції, тривалості виробничого циклу, коефіцієнта готовності виробу і його собівартості.
В одиничному виробництві величина незавершеного виробництва залежить від коефіцієнта готовності виробу і його собівартості.
Для оцінки незавершеного виробництва в гуртових цінах використовують коефіцієнт перерахунку, який розраховується відношенням обсягу продукції, що випускається, в гуртових цінах до її собівартості.
Величину очікуваних залишків на початок планового періоду (3оч) визначають за формулою:
Зоч = Зф + Ноч – Воч, грн.
де Зф - фактичний залишок на перше число місяця, в якому розробляється план постачання;
Ноч - очікуване надходження на підприємство матеріалів даного виду за період від дати, на яку встановлений фактичний залишок, і до початку планового періоду;
Воч - очікувані витрати даного виду матеріалів за той самий період. Інформація про фактичні залишки матеріальних ресурсів на складах і в цехах підприємства знаходиться в матеріальних картках, оборотних відомостях та інших аналітичних документах. Ці дані беруться станом на перше число місяця.
Залежно від наявних залишків матеріальних ресурсів та обсягу закупівель матеріальних ресурсів встановлюється можливий вид закупівлі. Відомі наступні види закупівель:
безпосередньо у виробника (за прямими зв'язками);
гуртові закупівлі через посередника або біржу;
закупівлі дрібними партіями в магазинах роздрібної торгівлі;
закупівлі через торги.
Закупівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв'язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв'язками поставляються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями й складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими зв'язками. Ті ресурси, які потрібні в невеликій кількості, періодично або нерегулярно, економніше буває купувати у посередників - гуртових фірм і магазинів. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу і територіально розміщуються неподалік від підприємств та організацій-споживачів. Нерегулярна або періодична закупівля матеріально-технічних ресурсів, передусім з однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується інформація про продаж продукції та рівень поточних цін.
Через гуртову торгівлю закуповуються матеріали і сировина невеликими партіями або проводяться термінові закупівлі для забезпечення безперебійного ходу виробництва.
Досить поширеними є закупівлі через біржі й аукціони. Через них промислові підприємства закуповують сировину, при цьому на ціну впливають різкі сезонні і кон'юнктурні коливання. Так закуповують велику частину сільськогосподарської сировини підприємства харчової, шкіряної і текстильної промисловості.
У даний час вид закупівель через проведення торгів застосовується при закупівлях машин, а також великих партій сировини. Покупці, що прийняли рішення про закупівлю яких-небудь видів продукції, створюють тендерні комітети, до складу яких входять технічні і комерційні експерти, представники адміністрації. Головою тендерного комітету, як правило, призначається керівник підприємства, що закуповує матеріальні ресурси. Тендерні комітети організовують роботу з проведення торгів: публікують оголошення про торги, поширюють умови торгів між учасниками, аналізують пропозиції потенційних продавців, приймають рішення про передачу замовлення. Умови торгів включають технічні і комерційні умови контрактів, що будуть підписані між покупцями і постачальниками, що виграли торги. У такий спосіб при закупівлі через торги покупець оголошує конкурс серед продавців (постачальників) на певний товар із заздалегідь установленими умовами і характеристиками і після порівняння отриманих пропозицій підписує контракт із продавцем, що запропонував товар на більш вигідних для покупця умовах.
Конкурсні торги (тендери) - це спосіб закупівлі ресурсів. Торги (тендери) - спосіб замовлення, згідно з яким переможцем визначається учасник торгів, проведених відповідно до Порядку проведення торгів.
Здійснення закупівель через тендери відбувається за такими напрямами:
Закупівля товарів, робіт, послуг у межах держзамовлення;
Закупівля товарів, робіт і послуг за державні кошти;
Закупівля в рамках реалізації проектів, що фінансуються за рахунок державних коштів;
Закупівля, яка здійснюється у межах проектів, що їх фінансують міжнародні фінансові організації;
Закупівля ресурсів для інвестиційних проектів у рамках проектного фінансування.
Щодо правового забезпечення проведення торгів існує Порядок проведення торгів відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25 грудня 2002 року №1455 "Про затвердження Порядку придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюються НКРЕ" та "Положення про порядок створення та головні функції тендерних комітетів щодо організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти", затверджене наказом Міністерства економіки України від 26 грудня 2000 року.
Для кожного виду сировини або матеріалів може бути обраний будь-який вид закупівлі, а також їх поєднання.
Розробка плану закупівель завершується складанням бюджету постачання підприємства.
План закупівель повинен бути узгоджений із кошторисом витрат на виробництво.
Таким чином, план закупівель є важливою частиною планів підприємства. Він визначає потребу в матеріально-технічних ресурсах для виробничої діяльності підприємства. Включає показники: обсягу та номенклатури матеріалів та сировини, що постачаються (в натуральному та вартісному вираженні), ціни на них, найменування постачальників, терміни постачань і т.д. Планування закупівель враховує фактори, що впливають на цей процес і дозволяють раціонально обґрунтовувати витрати підприємства, а саме: виробничі, споживчі, транспортні, організаційні, комерційні тощо.