Тема 4. Об’єкти комерційної діяльності

4.1. Товар – як об’єкт комерційної діяльності.

4.2. Послуги і вимоги до них.

4.3. Характеристика особливих видів об’єктів комерційної діяльності.

4.4. Основні вимоги до об’єктів комерційної діяльності.

4.1. Товар – як об’єкт комерційної діяльності.

Об’єктом комерційної діяльності є товар – продукт виробничо – екологічної діяльності або природне багатство, яке має вартість і обмінюється на ринку в грошовій формі. До товару належать як матеріальні речі, так і нематеріальні фізичні об’єкти, послуги, робочі технології, ідеї та інше.

У ринковому середовищі всі продукти визначаються потенційним товаром, і на них розповсюджуються товарно – грошові відносини. Номенклатура товарів на внутрішньому ринку охоплює мільйони видів і різновидів. При цьому вона з кожним роком розширюється, тому виникає необхідність класифікації величезної маси товарів та послуг.

За призначенням товари, як об’єкт комерційної діяльності можна поділити на два класи: товари широкого вжитку і товари виробничого призначення.

Товари широкого вжитку служать для задоволення власних та сімейних потреб. Існують різні класифікації цього виду товарів – товарознавча, торговельна, статистична, митна, міжнародна. Кожна з них має свою конкретну мету.

Товарна група - це укрупнений поділ номенклатури товарів залежно від їх призначення. До товарної групи, наприклад, відносять м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, кондитерські вироби, тканини, швейні вироби. Га базі товарних груп у торговельній практиці формують груповий асортимент.

Товарну групу можна поділити на підгрупи, для яких характерно об’єднання видів товарів за такими ознаками, як призначення, склад, стать та інше. Так, група «Тканини» поділяється на підгрупи: бавовняні, вовняні, шовкові, лляні.

Товарна підгрупа служить основою для створення видового асортименту в торгівлі. Поглиблений поділ підгруп, тобто видів товарів за стилем, фасоном, моделлю, кольором дає змогу виділити різновиди, а в торгівлі – внутрішньовидовий асортимент. Практична цінність такої класифікації полягає не тільки у перетворенні виробничого асортименту на торговельний, а й в можливості товарної специфікації роздрібної мережі.

Товари простого асортименту налічують 5 – 6 різновидів (сіль, цукор, сірники), а товари складного асортименту – сотні, а інколи тисячі внутрішньовидових найменувань (одяг, електротовари, кондвироби).

Товари повсякденного попиту (мило, зубна паста, молоко, хліб), періодичного попиту (одяг, культтовари, будматеріали) і особливого попиту (автомобілі, меблі, електронні системи) відрізняються частотою попиту.

Складність асортименту і частота попиту широко використовуються у класифікації товарів для формування асортиментної політики, територіального розміщення асортименту в малих, глибинних поселеннях, селах, райцентрах, містах.

Класифікація товарів залежно від задоволення потреб – фізичних, матеріальних, соціальних, духовних потрібна для аналізу і оцінки соціальної ролі торгівлі, її впливу на формування і задоволення власних потреб.

Фізичні потреби обмежені їжею, звичайним одягом, теплом. Матеріальні потреби виникають у процесі життєдіяльності людини і охоплюють усі матеріальні блага. Група духових потреб спрямована на забезпечення духовного відтворювання за допомогою аудіо - , відеозаписів, книг, преси, культурних цінностей.

Товари виробничого призначення становлять другий значний клас об’єктів комерційної діяльності. Вони мають такі особливості:

• використовуються у сфері виробничого споживання;

• переносять свою вартість повністю або частково на готовий продукт у процесі виробництва;

• відрізняються надзвичайно широкою і складною номенклатурою.

Товари виробничого призначення можна розділити на п’ять груп.

Продукція виробничого призначення

Сировина, матеріали

Машини, обладнання, устаткування

Виробничі засоби

Напівфабрикати, запчастини

Інвентар

Рис.4.1. Класифікація продукції виробничого призначення