11. Система критики глобальних процесів.

Праві – прибічники трад цінностей (сім’я, інститут держави, релігія), а глобалізація зменшує їх важливість. весь світ стає більш правим. загрозу втрати ясно вираженого національного суверенітету.

Ліві – важливим є праця. Сьогодні завдяки гл-ї праця перетв на рутинну практику і перестала бути джерелом творчості, умови праці стали жорсткішими. Це зростаюча нерівність у прибутках внаслідок активізації конкурентної боротьби на ринках, відсутність гарантій довготермінової зай¬нятості, відчуття беззахисності і відчуження від результатів виробництва.

Комунітаристи – захищають права невелик громад. Інтереси громади та глоб-ї не співпад.

Профсоюзи – глоб-я ігнор політ лад окремої кр для досягнення цілей гіпотез аг стаб-ті.

7 крит ключ зауважень:

1. глобалізація досить специфічно інтегрує світ. Існують всі ознаки того, що стратифікація світової спільноти не тільки збережеться, а й одержить нові виміри. (Уолтс)

2. Вбач у гл-ї ел-ти архаїчної ек саморег с-ми, які перерост у шаблони поведінки для кр ІІІ світу (Грей)

3. Скептична позиція (Хірс, Томпсон) – гл-я – міф, завдання якого приховати конфронт реальність 3 блоків: Зх. Європа, Пн. Америка, Сх. Азія

4. Еф-ть в пров кр світу виник у дост великих зонах вир-ва, які стануть абсолютно неконкспром внаслідок відкриття нац. кордонів для конк-тів з нижчим рівнем витрат. (Гілпін)

5. Школа Колумб універс – є недоцільн повномасшт гл-я ринків к-лу, бо це субстанція, яка не піддається впливу та рег-ню держав (Крюгман,Бхагваті)

6. Школа амер ізоляціоністів (Бьюкеннен) – гл-я с-ма допуску на багатий амер ринок демпінг товарів з кр з деш роб силою, що сприт відток амер к-лу в кр, що розв, і посл міжн позиції США.

7. Гол проблема гл-ції – співв-ня між гл-цією і вестернізацією.

12. Консолідаційні корпоративні стратегії в глобальних економічних умовах.

Зараз тенденція пов’язана з формуванням у рамках постіндустріального укладу динамічної і квазіекономічної культури амбіційних корпорацій, які сьогодні виступають як дієві агенти змін і мають власне історичне цілеспрямування. Серед основних напрямів модифікації корпоративних структур управління виділяють:

- перехід від вузької функціональної спеціалізації до інтеграції (зокрема, в стилі управління, характері діяльності;

- дебюрократизація, відмова від формалізації, від ієрархії;

- скорочення кількості ієрархічних рівнів завдяки тому, що більш придатними до виживання будуть не великі централізовані компанії, а ряд середніх з гнучкими спеціалізованими формами праці; мережі компаній;

- трансформація організаційних структур компаній з пірамідальних у пласкі з мінімальною кількістю рівнів між вищим керів¬-м та виконавцями;

- здійснення децентралізації ряду функцій управління, перш за все, виробничих і збутових.;

- підвищення значущості новозапровадженої діяльності, ство¬рення в межах великих компаній фірм, головним принципом діяльності яких є принцип «ризикованого фінансування»;

- підвищення статусу інформаційних і кадрових засобів інтеграції;

- встановлення філійних форм зв’язку;

- створення автономних груп (команд).