7.Проблема прогнозув.І упр-я глоб. Кризами на міждерж. Рівні.

проблема керованості міжнародної системи зумовлена слабкістю держав, тобто кризою державоцетричної моделі міжнародної системи, збільшенням впливу та автономії транснаціональних акторів, неможливістю застосовувати силові (воєнні) методи узгодження конфліктів та збільшення ваги економічних елементів сили, посиленням хаотичності та непередбачуваності поведінки акторів, вразливості міжнародної системи, що загрожує стабільності на глобальному рівні.

Особливістю глоб упр-я кризами: по-перше, даний період розвитку світового господарства характеризується більшою синхронізацією криз. Це означає перетворення локальних криз на глобальні. Як наслідок, сучасні кризи не мають штучних кордонів і дуже швидко розповсюджуються по всьому світу. Іншою особливістю є чітке проявлення у майбутньому півстолітніх Кондратьєвських циклів, кризові фази почнуть бути довшими, ніж звичайно. Ще однією характерною особливістю є бажання лідерів світового господарства перенести тяжкість криз на слабші країни. Отже, особливістю управління кризами полягає у тому, що вони є некерованими і швидко з локальних перетворюються на глобальні.

Невизначеність у розвитку міжнародної спільноти, що є результатом глобалізації й структурної трансформації міжнародної системи після розпаду біполярності, привела до усвідомлення важливості керованості розвитком міжнародної системи. Керованість - умова досягнення міжнародною системою стабільності в умовах глобалізації. Вона може бути досягнута взаємоузгодженими діями основних акторів міжнародної політики на основі кодифікованих норм та правил транснаціонального характеру в рамках спільно створених міжнародних інститутів.

Тому новими чинниками стабільності міжнародної системи стають: міжнародні режими, регіоналізм та регіональні інститути, системи колективної безпеки, транснаціональні спільноти та глобальне регулювання. Глобальне регулювання передбачає добровільні та злагоджені дії з узгодження інтересів та створення спільних інститутів та режимів.

міжнародні інституції створені могутніми державами для співпраці та колективного управління міжнародними економічними кризами. мова йде про змінy лідерства однієї держави колективним лідерством наймогутніших держав, потенціал яких дає їм змогу виконувати роль глобального менеджера в рамках міжнародних інститутів. До таких інститутів відносять G-7 (G-8) та меншою мірою МВФ, Світовий банк, які допомагають державам – глобальним лідерам узгоджувати інтереси, регулювати проблеми економічної безпеки, формувати нові стандарти поведінки в міжнародних відносинах. ці інституції можуть розглядатися як глобальні стабілізатори в контексті глобальних криз.

з точки зору прогнозування криз, більшість з них носить цивілізаційний, соціальний, політичний, природний характер, а отже не піддається статистичному обрахунку. доцільно використовувати гнучкі інтегровані моделі, здатні враховувати дію глобальних загроз, що постають перед людством на сучасному етапі розвитку світової господарської системи; Інтенсивне зростання взаємозалежності національних економік породжує потенційні проблеми регіональної чи глобальної нестабільності у зв'язку із можливістю швидкого розповсюдження кризових явищ в умовах глибоко інтегрованої світової економічної системи.