76. Перспективи та проблеми членства України в сот

Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 1993 р.,16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі.

Членство в СОТ надає такі економічні переваги, як:

-зменшення тарифних і нетарифних обмежень у доступі українських товарів майже на всі світові ринки,

-захист національних виробників від недобросовісного імпорту,

-стабільність розвитку торговельних відносин та справедливе розв'язання торговельних спорів з партнерами;

-підвищення рівня іноземного інвестування в українську економіку для виробництва товарів і послуг, як наслідок модернізація структури українського виробництва та створення нових робочих місць;

-постійна трансформація українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ, що довели свою ефективність у найрозвиненіших країнах світу;

-приєднання України до СОТ дало змогу лібералізувати умови торгівлі та співпраці з країнами-членами Європейського Союзу, що є однією із необхідних передумов економічної інтеграції України в ЄС.

-Найголовнішим позитивом від вступу до СОТ є можливість України через роботу в організації впливати на торгівельну політику 153 її членів.

Недоліки: 1.внаслідок цінової конкуренції, вимог міжнародних стандартів слід очікувати скорочення традиційних ринків збуту для укр експорту; 2.занепад неконкурентоспроможних галузей ек-к (с/г); 3.існують проблеми неузгодженості укр нац стандартів якості продукції міжн нормам; 4.різко посилиться к-я зі сторони імпорту, що призведе до розорення багатьох нац виробників (особливо малих), які зорієнтовані на внутр.ринку, а також багатьох сільгоспп-в

Критика СОТ: Встановленою ціллю СОТ є підтримка вільної торгівлі та економічного зростання. Багато людей аргументують думку, що вільна торгівля не допомагає зробити життя звичайних людей процвітаючим, а лише робить багатих (країн та людей) багатшими. Узгодження СОТ звинувачуються в частковому та нечесному ухилі в бік міжнародних корпорацій та багатих націй.

Критики доводять, що малі країни у СОТ користуються незначним впливом, і всупереч цілі СОТ, замість допомоги країнам, що розвиваються, впливові нації у СОТ фокусуються на своїх власних комерційних інтересах. Вони також стверджують, що принципи здоров'я, безпеки та охорони довкілля стабільно ігноруються.

Ймовірно, цілющий вплив членства України в СОТ був би вагомішим, якби процес приєднання відбувався за умов активнішого реформування національної економіки та системи державного регулювання

77. Політико – правовий вимір глобалізації.

В еру глобалізації в царині становлення уніфікованих стандартів прав людини, а особливо їх імплементації в різних правових системах, постає низка проблем. 1).виникають суперечності між тенденціями уніфікації, характерними для інтеграційних процесів, і соціокультурною самобутністю регіональних цивілізацій й національних суспільств. 2). демократія, як підґрунтя правової держави, здатна затвердитися тільки тоді, коли виростає з надр сусп-ва, з власних соціокульт. передумов і традицій, особливостей світосприймання й менталітету населення. Тобто в світі формуються різні типи демократії та різні підходи до розуміння прав людини, що не збігаються із західним зразком й навіть з ліберальною моделлю.

Разом з тим можна стверджувати, що важливим наслідком глобалізації, який безпосередньо впливає на становлення уявлень про права людини, є демократизація суспільного життя у багатьох країнах світу. Права і свободи людини є такою цінністю яка репрезентована в усіх формах і процедурах демократії. Саме для захисту і реалізації цієї цінності існує демократія.

Отже, глоб та демократизація в цілому сприяють уніфікації стандартів прав та свобод людини, але при цьому держава повинна зберігати національно-культурну ідентичність власного суспільства та піклуватися про безпеку людини. У цьому контексті необхідно здійснювати комплексну оцінку рівня можливих загроз щодо прав та свобод людини і враховувати певні аспекти їх забезпечення:

- гарантія прав і – свобод людини в усіх сферах суспільного життя;

– державні механізми забезпечення та реалізації прав і свобод людини та права нації на самовизначення (політичне, культурне, економічні);

– демократичній механізм формування політичної влади в державі, який дає можливість окремій людині та суспільству в цілому через механізми народовладдя визначати основні параметри життєдіяльності соціуму й взяти активну участь у державотворенні