67. Фактори ек розвитку країн – лідерів світового госп-ва в глоб умовах

«G7» - це так звані Е7, країни з швидким розвитком економіки (Росія, Китай, Бразилія, Індія, Індонезія, Турція та Мексика).

Фактори ек.розв.: 1.природно-рес потенціал (котрий на даному етапі дає можливість розвиватись економіці Росії),

2.істор фактори (історичні передумови які дали змогу розвитку сьогоденних факторів план Маршала для Японії),

3.трудові ресурси (в глоб вимірі все більше вкл в себе не стільки дешевизну скільки, освіченість та досвід, але країни Е7 найчастіше використовують екстенсивно свої ресурси, хоча і експансія Штатів країн з дешевою роб силою є також одним з ключових факторів розвитку),

4.іноваційність та НТП ( саме він в свій час допоміг Японії стати робото-державою та підняти ек-ку країни, не маючи достатньої к-ті природних ресурсів, на такий високий рівень),

5.засоби вир-ва як фактор ек розвитку,

6.геополітичний фактор (який не є прямим фактором розвитку, але може суттєво вплинути на розвиток економіки країни), як допоміжний фактор в глобальному вимірі можна віднести ментальні та релігійні особливості країн.

Глобальний егоїзм країн-лідерів - одна з найбільших сучасних загроз людству. Він призводить до глобальної нерівності країн і людей світу через нерівність технологій та умов життя розвинутих країн та менш розвинутих країн. Глобальні країни-лідери сьогодні поставлені перед стратегічною альтернативою: або забезпечити поступовий, еволюційний, якісно новий розвиток всього глобалізованого світу, або зіткнутися з такими новими глобальними проблемами, з якими вони будуть самі неспроможні справитись, а світ і світовий ресурс для них уже буде втрачено назавжди.

68.Проблема формування глоб інформ сусп-ва.

Інформ сусп - соціологічна і футурологічна концепція, яка покладає головним фактором суспільного розвитку в-во і використання науково-технічної й іншої інформації.

Про формування інформаційного суспільства світова наукова думка заявила більш ніж 20 років тому. Сьогодні ця проблема означає практичний пошук шляху та стратегії виведення національних економік різних країн у стабільне русло глобального розвитку, що дає можливість уникнути зростаючих локальних та регіональних кризових явищ, які породжує глобалізація економічних процесів. Знаковим етапом переходу до інформаційного суспільства можна вважати підписання на міжнародному рівні в 1999 р. Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства, а також проведення Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства (Женева, 2003; Туніс, 2005). Сьогодні нові технології розвиваються неймовірними темпами, і зупинити цей процес неможливо, бо двигуном такого розвитку стала вже не регіональна, а глобальна геоконкуренція з незліченною кількістю пропозицій. Крім того, широке застосування глобалізованих інновацій тягне за собою кардинальну зміну культурних традицій (наприклад, у бік американської масової культури), інше розуміння правових норм приватної власності (виникнення глобального рейдерства в умовах правової недосконалості національного законодавства, комерційні коливання цін на продукти, бензин, комунальні послуги в умовах адміністративного дерегулювання та ін.), а також трансформацію традиційних правових відносин (процес зневіри українських політиків у Конституції замість її вдосконалення, соціальні проблеми у Франції, неодностайне прийняття Конституції ЄС).