65. Проблема національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації.

К/сть кр-здатність країн створювати таке нац. бізнес-сер-ще за умов вільного й справедл ринку, в якому вітчизн виробники можеть постійно розвивати свої конкур переваги та займати і утримувати стійкі позиції на певн сегментах світ ринку.

За індексом глоб конкурентоспром-ті Всесв ек форуму виділ 12 показників, які характер глоб конк-ть країни (інституції, інфрастр-ра, макроек стаб-ть, ох здор та поч освіта, вища освіта, еф-ть ринку тов., праці, фін ринок, технол розвиток, розмір ринку, конк-ть бізнесу, інновац потенціал).

К-сть, як чинник ефективного функціонування сучасної економіки, виступає однією з форм державного регулювання ринкових відносин. Міжнар. досвід свідчить, що статус лідера у світовій економіці, у культурному та соціальному розвитку досягають лише ті країни, які спроможні забезпечити світову якість продукції та послуг. Це створює їх виробникам конкурентні переваги, а споживачам – комфортні умови життя.

Суч етап розв МЕВ поляг у тому, що ефективність в-ва товарів відходить на другий план, а провідну роль починають відігравати фактори вартості ресурсів у різних екон сист і можливість отрим більшої рентабельності, не зумовленої ефективністю використ рес. Для конк-можності це означатиме руйнацію її базових засад.

Основні суперечності, що сьогодні спостерігаються, передусім полягають у підміні факторів конк-жності та методів її досягнення. Отже, класичні передумови досягнення успіху в конкур боротьбі суб МЕВ (значне накопич капіталу, дешева кваліфік робоча сила, необмеж сир база) самі по собі не можуть бути гарантом високого рівня конк-жності, особливо за умов різного масштабу цін цих ресурсів для конкурентів. Проте, як свідчить практика, розвинуті країни дедалі частіше закривають доступ до свого ринку через встановлення різних бар'єрів, чим створюють для країн зі «слабкою» економікою нерівні умови.

Особлив суч світпроцесів, що суттєво впливають на конк-жність. 1. Посил монополіз та тиску на «слабкі країни» (сьогодні ТНК контрол до 40% світ пром в-ва та понад 50% світ торг).2. Посил цін конкуренції.3. Диспаритетність розвитку світ екон сист і прискор процесу їхнього зближення; 4. Часткова зміна якості конкур бор. 5. Структурні зрушення у світ госп. 6. Переваж факторів рентабел над факторами ефективності.Отже, протиріччя та негаразди суч етапу розвитку світ екон вносять нові корективи у класичні визначення конк-жності та методів її досягнення.

66. Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності.

Україна є повноправним членом Міжнародного валютного фонду з 3 вересня 1992 року. Україна входить до регіональної групи держав-членів на чолі з Королівством Нідерланди. 

Україна першою з країн пострадянського простору в 2003 р. приєдналася до спеціального стандарту розповсюдження статистичних даних МВФ.

Україна з 1994 року активно співпрацює з МВФ, використовуючи його фінансові і технічні ресурси з метою досягнення макроекономічної стабілізації та створення необхідних передумов для проведення економічних реформ. Таке співробітництво здійснювалось переважно в рамках реалізації 7 спільних програм – STF (системна трансформаційна позика), “Стенд-бай” (стабілізаційна позика), Механізм розширеного фінансування (позика на підтримку розвитку), попереджувальний “Стенд-бай”. 28 липня 2010 р. Радою Директорів МВФ було підтримано прохання України і схвалено нову угоду “Стенд-бай”, яка підтримується фінансовими ресурсами на загальну суму 10 млрд. СПЗ (в еквіваленті близько 15,15 млрд. дол. США на цю дату).

Наша держава вносить безпосередньо вклад у зміцнення міжнародної безпеки своєю активною участю у миротворчих операціях, що проводяться під егідою ООН і ОБСЕ. Таким чином Україна демонструє світові, що вона є не тільки споживачем, а й виробником безпеки. У контексті адаптації і зростання ролі європейських і євроатлантичних структур безпеки неабияке місце займає співробітництво України з НАТО. Ставлення до цього як у політиків, так і у громадян України неоднозначне. Навколо згаданої проблеми є надто багато ідеологічних нашарувань, але націоналі інтереси України щодо НАТО базуються не на симпатіях, чи антипатіях, а визначаються з урахуванням провідної ролі Північноатлантичного альянсу в підтриманні міжнародного миру, стабільності, безпеки, сприянні поглибленню міжнародного довір’я в Євроатлантичному регіоні, створенні нової системи безпеки у Європі. Крім участі у спільній з НАТО програмі “Партнерство заради миру”, Україна співпрацює з Альянсом у галузі екології, перекваліфікації військовослужбовців, в подоланні наслідків надзвичайних ситуацій тощо.