59.Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки.

Транснаціоналіза́ція — процес посилення світової інтеграції у результаті глобальних операцій ТНК. Це якісно новий етап інтерн-ї господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створення транснаціонального капіталу.

Транснаціоналізація впливає на виробництво товарів і послуг, використання робочої сили, інвестиції, технології та їх розповсюдження з одних країн в інші, що в кінцевому підсумку відображається на ефективності виробництва, продуктивності праці та конкурентоспроможності. Міжнародна конкуренція ведеться уже не стільки між країнами, скільки між ТН виробничими системами. Воно концентрує інтелектуальний, науково-технічний і фінансовий потенціали, контролює більше половини обороту світової торгівлі та фінансів.

Ключовим питанням забезпечення ефективності і безпеки розвитку національних економік в умовах транснаціоналізації постає визначення обсягу, змісту і меж повноважень держави у внутрішньо- і зовнішньоекономічній діяльності, і в першу чергу у взаєминах із транснаціональними корпораціями. Сьогодні ці зв'язки набувають складного характеру і все більше висвічують неспівпадіння інтересів і асиметрію влади двох основних глобальних суб'єктів. Останнім часом активізувалася підтримка країнами Заходу діяльності ТНК по закріпленню вироблених загальних правил і процедур партнерства ТНК і національних держав у багатосторонніх угодах, що має полегшити їхній переговорний процес з окремими країнами.

Аналіз становища і розвитку ТНК як транснаціональних носіїв глобалізації показує, що вони безумовно задають і формують економічну базу, економічну основу глобалізації. Їх агресивний, широкомасштабний наступ почався в середині XX століття за ініціативою корпоративних структур США, Яп, Нім, Великобр. Особливо посилилась економічна експансія ТНК в 90-ті роки XX століття. З того часу вона невпинно зростає.

60. Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення.

Глобальна економічна безпека є сукупністю економічної безпеки регіонів та окремих держав

У суч світі безпека розвитку будь-якої держави становить ключову складову її політики. Найактуальнішою вона є для країн, які перебувають у процесі складних (системних) трансформацій. Природно, що практично всі успіхи і негаразди ринк перетворень в країні немов би фокусуються у проблемі екон безпеки держави. За кризових умов, що склалися, реалізувати тактичні або локальні цілі екон безпеки можливо, проводячи відповідну, чітко орієнтовану на це державну політику.

У глобал плані екону безпеку гарантує лише конкурентоспроможна екон. Ефективна відкритість екон– це, з одного боку, можливість використ зовн джерела та ринки для нац розвитку, а з другого – здатність протистояти несприятливій міжн кон’юнктурі, особливо в періоди світ (або регіон) криз. Як показує досвід, таку відкритість забезпечують структурно-збалансовані національні економіки з нормально функціонуючим реальним і міцним фін сектором економіки, оптимальними пропорціями виробн і невиробнич сфери, що адекватні внутр та міжн соц-екон структурі співвідношенням держ і приват секторів тощо. Зовн середов дедалі суттєвіше впливає на формування таких економік, однак ніколи їх не створює.

Необхідною умовою для забезпечення стабільності та безпеки - як нац, так і глобал, є успішні екон перетвор в усіх країнах та їх ефективна і синхронна інтеграція у світ екон сьогодні і в майбутньому. Країни, які не мають доступу до світ екон, потерпають від еконї глобал та своїм відставанням або деградацією гальмують глоб розвиток. В умовах інтенсивно наростаючої глоб взаємозалежності та взаємовпливу країн та регіонів світу, повинна бути забезпечена глоб симетрія та синхронізація розвитку. Управління глобал процесами наштовхується на значні труднощі. Головними з них є конфлікт глоб інтересів між старими глобалізаторами та глобалізованими, а також чимало невирішених теорет і політ проблем. Зростаючі процеси глоб екон потребують глобал політ стратегій як на нац, так і на міжн рівнях. Тому сьогодні нагальною справою є створення довгострок нац стратегій розвитку.

К 60.

Необхідність протидії деструктивним чинникам в економіці зумовили появу нового поняття та сфери діяльності - забезпечення економічної безпеки. У світі існують дуже різні системи й моделі нац безпеки, а саме:

- американська - орієнтована на поєднання зовнішньої та внутрішньої безпеки, яку використовують за взірець більшість держав;

- японська - з акцентом на внутрішню соціальну безпеку;

- китайська, яка є найконцентрованішим виразом систем безпеки держав, що здійснюють будівництво соціалістичного суспільства;

- системи, властиві державам, які нещодавно здобули незалежність, а також здійснюють глибинну переорієнтацію свого розвитку.