45.Становлення глобальних регуляторних інститутів. Майбутнє міжурядових організацій.

МО - одна з найоптимальніших регул.інститутів, необхідність в яких була викликана до життя регламентування світ ек процесів, на сьогодні не здатні вирішити цю проблему. МО мають низку суттєвих вад: 1. Взагалі не мають інституційної бази; 2. Їхні функції обмежені консульт-ми повноваженнями; 3. вони наділені країнами учасниками лише обмеженими повноваженнями з арсеналу суверенних прав держав; 4. Вони фактично не володіють законодавчою владою і вкрай обмежених обсягах володіють виконавчою. Сучасна структура МО є достатньо складною внаслідок своєї безсистемності. По-перше, це достатньо складна мережа організацій та органів ООН та її спец постанов. Найвпливовіші: МБРР, МВФ, СОТ, ОЕСР. По-друге, це неформальні, консультаційні групи, що регулярно проводять свої зустрічі: велика вісімка, паризький та лондонський клуб кредиторів. По-третє, це рег інтеграційні угрупування та об’єднання, тут можна говорити не скільки про глобалізацію, скільки про рег сепаратизм, протекціонізм. По-четверте, все більшого значення набувають не дво-, а багатосторонні регулювання ЗЕЗ. По-п’яте, це множина не держ МО універсально рег галузевого чи функц характеру.

Сьогодні налічується бл. 500 ММО у різних сферах міждерж. співробітництва. Укр — член понад 40 ММО.

Проте, на сьогодні дещо сумнівне майбутнє таких організацій. Скептики вказують на факти порушення прав людини, все більшу витонченість методів тероризму, домінування у МО егоїстичних національних інтересів держав, неефективність ММО при вирішенні низки питань. Роль арбітрів виконують сьогодні США, НАТО, ЄС. В результаті має місце політика «подвійних стандартів». Політика захисту прав людини стала ширмою за якою реалізуються інтереси Заходу.

Наприклад, Останнім часом МВФ все частіше грає роль інструменту зовнішньої політики країн Заходу, надаючи фінансову допомогу тільки тим, кого індустріальний світ хоче бачити серед своїх союзників. Фондом незадоволені буквально всі: країни-боржники змушені впроваджувати у себе болісні реформи, і країни-кредитори, незадоволені тим, що їхні гроші зникають у кишенях країн, що розвиваються, як у бездонній бочці.

46. Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-Російська Федерація” в умовах глобальних економічних трансформацій

Обидві держ залиш значною мірою взаємозалеж з рес та технол точок зору, мають розгалужену мережу багатостор екон зв’язків, прагнуть до цивіліз інтеграції у світ екон простір.

Заради своїх взаємних інтер обидві країни мають зосеред зусилля на імплементації досягнутих домовленостей. Йдеться про взаємний розвиток: *ринків збуту; *співроб в енергет сфері (розвиток єдиної енергет сист; забезпеч енергоносіями, спільне викор нафтоперероб та інших в-в пал-енер комплексів); *трансп мережі; *спільних вироб структур, кооперац та технологіч зв'язків; *фондових ринків та процесів взаємоінвестування; *спільного ринку труд рес; *регіонів, спільних зон госп діялі, контактних територій зі створенням зовн поясу екон підтримки укрх інтересів у Росії і рос в Україні.

Співробітництво в енергетичній сфері. Росія є головним постачал енергоресурсів в Україну, але ця залежність далеко не одностайна. Укр нафтопереробні заводи будувалися для переробки саме рос нафти, щоб забезпечити вис ефективність експорту нафтопрод до Євр. Ефективність кооперації в даній сфері визнає і рос капітал, який з року в рік нарощує свою присутність в укр нафтопереробці. Збалансув експ-імп потенціалу Найперспективн напрямами співроб сьогодні є: енергет та транспортне машинобуд, суднобуд, радіоелектроніка, в-во засобів зв'язку, приладобуд і електротехніка, автомобілебуд і металургійна пром.

Також РФ зацікавлена у збереж сприятливого режиму використання укр транспортної інфраструктури (магістральних трубопроводів, мор портів, залізничних та автомоб шляхів, ліній електропередач); набутті шляхом придбання контрольних пакетів акцій контролю над підприємствами та організаціями Укр, що працюють у машинобуд комплексі, паливно-енергет комплексі.

Загрозами ек безпеці Укр з боку Росії можуть бути: посилення позицій рос капіталу в ек-ці Укр; введення Росією ліцензування, квотування, додаткового імпорт мита, обмежувальних заходів із транзит, витіснення укр тов з рос ринку; посилення залежності Укр від постачання рос та середньоазійських енергоносіїв; перешкоджання зусиллям Укр щодо транспортування каспійської нафти через територію Укр в Європу; реалізація схем транспортування російських енергоносіїв в обхід території України.