43. Основні суперечності глобальних трансформацій

Нинішня криза глобалізації та глобалізму почалася з 1997 р. як глобальна фінансова криза (ланцюг фінансових криз), яка охопила Азійський регіон, Латинську Америку і Росію. Її наслідком стало різке падіння міжнародної торгівлі. Гальмування процесів глобалізації через економічний розрив між країнами продемонструвало провідну роль технологічного фактора в посиленні глобалістських тенденцій. Криза глобалізму та глобального капіталізму 90-х років ознаменувала формування й становлення нової структури міжнародної та світової економіки, побудованій на новій основі - фінансових та інформаційно-технологічних відносинах. Група проблем взаємовідносин Пн-Пд: 1)Зростан-ня незацікавленості країн півночі у тісних кон-тактах з Півд (зовнішній борг, зміна домінан-тів); 2)Суперечності між країнами-лідерами (Японія, США, ЄС); 3)Ек-на постколонізація (зростання питомої ваги ТНК на ринку країн, що розвиваються та наявність хвилеподібного просуваня капіталу); 4)Вибіркова підтримка деяких регіонів країн, що розвиваються. Інтеграція економік з низьким рівнем вартості робочої сили, а також її глобальна міграція на ринки розвинутих індустріальних країн призвели до соціальної кризи - зниження оплати праці робітників невисокої кваліфікації в індустріальних країнах (наприклад у Німеччині).

Від гд-ї очікували багато «+». Вважалось, що гл-я вирішить низку глоб. проблем. Її вважали дещо ідеальною парадигмою (визначення гл-ї: *необхідна координація зусиль, *утвор.єдиної світової ек.системи, *нівелювання нац.пріоритетів). Дійсно, гл-я ставила вірні питання, але відповіді були у вирішенні 1 пробл.через створ.іншої.

Зокрема Г-ія породила такі проблеми: екологічні, технологічні, економічні, геополітичні, соціокультурні. Відбувається інститут-я ек.процесів. Зникає суверенітет. Ек-ка стає залежною.

Також Г-ія породила такі парадокси:

1)Стратифікації (уніфікації і різноманіття).

2)Дисоціації (інтеграція і дезеінтеграція)

3)Гр.галузевих парадоксів(сист стяг-ня і лок-я):

І парад. „домашнього заміщення”.

ІІ Парад. Філдстайна-Хоріока.

III Парад. низьк мобільності нетто потоків капіт”.

44. Нерівномірність економічного та соціального розвитку країн в умовах глобалізації

Очевидно, що поглиблення процесу глобалізації економіки має не тільки позитивні наслідки для розвитку людини, але й ставить гострі проблеми. Зростання обсягів торгівлі та капіталовкладень на глобальному рівні здійснюється з великою швидкістю, але в основному в інтересах більш динамічних і могутніх країн. Слід відмітити, що в глобальному масштабі можна виділити дві надзвичайно гострі соціальні проблеми — бідність і безробіття. Зросла чисельність людей, що перебувають в умовах абсолютної бідності. Для великої кількості працюючих глобалізація означає невпевненість у збереженні робочого місця та погіршення умов праці. Проблема економічної відсталості. Згідно з даними “Звіту про розвиток людства”, що підготовлений вченими Оксфордського університету в 2007 р., 54 країни світу стали біднішими, ніж на початку 1990-х, у 21 державі більша частина населення голодує, у 14 країнах більше половини дітей помирає, не досягнувши п’ятирічного віку, у 12 країнах скорочена початкова освіта, а у 34 спадає середня тривалість життя. Більше мільярда людей сьогодні заробляє менше одного долару на день і чисельність таких людей невпинно зростає. Таким чином, значна кількість країн все більше відстає від розвинутих держав (за рівнем розвитку економіки та якістю життя). Розрив між багатими і бідними країнами становить десятки та сотні разів.

Також спостерігається асинхронність розвитку економік різних країн та нерівність розподілу економічного виграшу від функціонування більш ефективних глобальних ринків.

По-друге, нееквівалентний зовнішньоек обмін між центром і периферією зумовлює втягування останніх у пастки сировинної спеціалізації у світовому поділі праці, зовнішньої заборгованості, а відтак, відмови від суверенітету у проведені торговельної і фінансової політики.

По-третє, не підтверджується ідея про глобальну конвергенцію доходів. Зокрема, наприклад, прискорений розвиток країн Південн Східної Азії не змінив загальну ситуацію в країнах, що розвиваються: менш економічно розвинуті країни відрізняються набагато нижчими темпами зростання, ніж багаті країни.