35. Варіанти позиціонування України на пострадянському просторі і проблеми реінтеграції в глобальних умовах

Геополітичне становище України є наразі вкрай складним і суперечливим, що позначається не лише на її зовнішній політиці та виборі геостратегії, але й на перспективах збереження її територіальної цілісності. Зокрема за роки, які минули з проголошення незалежності, Україна не впоралася зі стратегічним завданням європейської, регіональної та субрегіональної інтеграції: успіхи на цих напрямах носили в основному інституційно-процедурний характер (членство в Раді Європи, Центральноєвропейській ініціативі, ОЧЕС, рамкова угода про партнерство та співробітництво з ЄС тощо) і практично не позначилися на конкурентних позиціях національної економіки.

Регіональні орган-ї: 1.СНД: Україна – держава- спостерігач. 2. ГУАМ. В організацію входять чотири держави: Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова. 3. Євразійське Економічне Співтовариство (ЄвразЕС) було створене Росією, Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном і Таджикистаном на основі Митного Союзу СНД. Вірменія, Молдова, Україна мають статус спостерігачів у цій організації.

Проблема реінтеграції республік колишнього СРСР, особливо східнослов'янських, - Росії, Білорусії і України, виникла практично відразу ж після припинення існування Радянського Союзу. Розрив єдиного економічного, політичного, соціально - культурного поля призвів до порушення системи зв'язків між підприємствами в рамках історично сформованого міжрегіонального та міжнаціонального поділу праці, збільшив витрати виробництва та обмежив економічний потенціал кожного з господарюючих суб'єктів. У політичній області наслідки розпаду СРСР не менш згубні. Виниклі держави виявилися нездатними поодинці відповісти на ті геоекономічні та геополітичні виклики, які виникли перед ними. Жодна з цих країн, включаючи Росію, не здатна повною мірою забезпечити власну безпеку та безпеку своїх громадян, впоратися з внутрішніми і зовнішніми політичними, військовими, терористичними та іншими загрозами. Досвід існування східносл держав показав, що для них реінтеграція стає необхідним атрибутом стабільного існування.

36. Цивілізаційні виміри глобального економічного розвитку

Експерти виділяють 4 фази економічного розвитку і за ними класифікують цивілізації (архаїчна, доіндустр, індустріал, постіндустріальна)

Формування цивілізацій четвертого покоління зумовлене: по-перше, новим етапом історичного процесу, по-друге, зміною техногенної цивілізації на гуманістично-креативну, ноосферну; по-третє, викликом з боку процесів диференціації та дезінтеграції на нових принципах

Слід відмітити, що до початку XXI ст. локальні цивілізації чет­вертого покоління характеризувалися різкою диференціацією основних макропоказників, економічного і військово-політич­ного потенціалу, що є передумовою для посилення співробітництва і можливого зіткнення. Чітко вимальовуються дві групи цивілізацій. Більш розвинуті цивілізації за умов невеликої частки в чисельності населення володіють домінуючою економічною силою. Інша група з більш низьким рівнем розвитку і слабким потенціалом.

Немає сумнівів, що за таким співвідношенням сил глобалізація реалізує в основному інтереси розвинутих країн і цивілізацій і є новим ефективним інструментом перекачування на їх користь національного багатства менш розвинутих країн, монопольного привласнення надприбутків, що є результатом функціонування глобальної економіки, поглиблення розриву між заможними і бідними націями.

На початку XXI ст. у глобальному економічному просторі серед класичних цивіліз групп є:

- авангардні цивілізації: є лідерами глобальної економіки і забезпечують високий рівень багатства і прибутків населення (Пн Америка, Західна Європа, Японія, НІК);

- цивілізації з приблизно середньосвітовим рівнем розвитку, які мають значний потенціал зростання, (латиноамерикі, част мусульм цивілізації, Сх Євр);

- цивілізації з низьким рівнем економічного розвитку (на ПД від Сахари, але без ПАР), частина мусульманських і буддійських країн з низьким рівнем прибутку;

- китайська цивілізація;

- євразійська цивілізація, що втрачає позиції в світовій економіці і стає об’єктом економічної експлуатації з боку розвинутих цивілізацій.