33. Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації

Економічна безпека – це сукупність умов і факторів, що забезпечують незалежність національної економіки, її стабільність і стійкість, здатність до постійного відновлення і самовдосконалення. Політична безпека – збереження існуючого конституційного ладу, політичної і соціальної стабільності, також це відстоювання демократ цінностей, народовладдя.

Питання постає в тому, що існує суперечність, яка проявляється, з одного боку, у стрімкому розвитку процесів лібералізації та інтеграції, що призводять до відкритості та взаємозалежності нац. ек-к, розвитку глоб. ринку, в умовах якого пол. замкнутість та екон. ізоляціонізм окремих держав не мають змісту; а з іншого – постає проблема самозбереження та розвитку окремих суверенних держав, їх пол. та екон. самоутвердження на міжнародній арені. На початку ХХІ ст. глобалізація фін. сфери, що проявляється у розвитку ринку євровалют, системі ТНБ, формуванні розгалуженої мережі офшорів і глобальних комп’ютерних мереж, які забезпечують миттєві переміщення капіталів, створює можливість руйнування навіть стійких екон. систем, зумовлюючи адекватні пол. зміни. Передчуття негативних наслідків глобалізації призвело до розробки у багатьох країнах світу концепцій нац. безпеки, базовими елементами якої стали екон. та пол. безпеки.

Таким чином, національна держава поступово втрачає можливість здійснювати абсолютний контроль на власному економічному просторі. Державний суверенітет втрачає власний докорінний зміст. Проте вже на ранніх стадіях інтернаціоналізації економіки держави змушені були вступати одна з другою у договірні відносини і брати на себе різноманітні обов’язки, які неминуче в тій чи іншій мірі обмежували свободу дій національних урядів, тобто де-факто звужували державний суверенітет. І чим різноманітнішою й інтенсивнішою стає господарська, політична, науково-технічна і культурна взаємодії різних країн, тим більше зростає розрив між державним суверенітетом де-юре і його суверенітетом де-факто.

34. Потенціал формування транснац-го характеру економіки України

Трансформація економік пострадянських країн, утворення нових геополітичних об'єднань на теренах СНД спонукають до вкладання капіталу в ключові сфери економіки цих країн у разі сприятливої ситуації.

Визначальна причина вкладення інвестиції в Україну -пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторів приваблює передусім великий внутрішній ринок України. Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише для інвесторів-підприємців. Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати на оплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу, слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартість продукції вищою, ніж у сусідніх країнах.

Проте процес іноземного інвестування в Україні гальмується численними чинниками: - нестабільне й надмірне регулювання; - нечітка правова система; - мінливість економічного середовища; - корупція; - великий податковий тягар; - проблеми щодо встановлення чітких прав власності; - низький рівень доходів громадян; -труднощі у спілкуванні з урядовими та приватизаційними органами; тощо.

Транснаціоналізація української економіки має відбуватись не лише шляхом залучення інвестицій зарубіжних корпорацій, а й через створення власних вітчизняних ТНК: Найбільш великими і чітко структурованими вітчизняними ФПГ сьогодні є такі групи, як «Систем Кепітал Менеджмент», «Приват», «Інтерпайп», «Індустріальний Союз Донбасу». Слід визнати, що існує ряд перешкод на шляху до формування українських транснаціональних структур: нестабільність економічної та політичної ситуації в державі; нерозвиненість законодавчої бази у питаннях статусу та діяльності транснаціональних корпорацій; потужна конкуренція з боку існуючих світових ТНК, які є лідерами у більшості галузей; низька конкурентоспроможність української продукції; відсутність відповідної науково-технічної, інноваційної бази, яка б могла конкурувати з технологіями іноземних ТНК; порівняно низький рівень менеджменту; висока «тінізація» економіки; великий податковий тягар; високий рівень інфляції тощо.

Тому тільки через державну підтримку розвитку ТНК Україна буде здатна включатися в масштабні трансконтинентальні проекти, бути активним гравцем в макрорегіональних проектах промислової і інфраструктурної кооперації.