23.Країни, що розвиваються в умовах глобалізації. Потенціал і характер формування конкурентних переваг.

За даними Св. Банку найбл. 25 років будуть періодом зрост. економіки країн, що розв.: до 2020р. темпи економ. зрост. стан.-муть у сер. 5-6%.

Рег. св., що розв.	Темпи.ек. зрост.
Сх. Азія	7,1
Пд. Азія	5,9
Єв. а Центр. Ам.	4,5
Лат. Ам.	4,2
Африка	4,1
Сер. Сх.і Пн. Афр	3,6

Швидке екон. зрост. цих рег. позит пливатиме на їх рег. а глоб. конкур-сть. Так, частка країн, що розв., в експ. розв. країн зросте з 25 (1992) до 40% у 2020. Серед країн з вис темпами ек. зрост. може виділитись 5 найб. – Браз, Китай, Індія, Індонезія, РФ, в яких зараз прож. майже пол. світ. роб сили., але на частку яких прип. поки що 8-10% світ ви-ва.

Якщо реформи в цих країнах будуть поступальними, їх частка у 2020р. подвоїться, що рад. вплине на розп. світ. рес. і ви-ва, форм-ня світ. цін.

країни, що розвиваються, набували все більшої ваги на світовому конкурентному ринку. Завдяки істотно вищим темпам економічного росту, країни, що розвиваються, значно збільшують свою частку в глобальному ВВП, яка у 2005 р. перевищила 50 % за паритетом купівельної спроможності. Приплив прямих іноземних інвестицій якісно оновив структуру економіки багатьох країн, що розвиваються, інтегруючи їх у глобальні торговельні потоки та виробничі мережі, закладаючи основи для майбутньої глобальної інтеграції ринків товарів, капіталів та робочої сили.

Конк переваги у країнах, що розвиваються, зосереджуються майже виключно у галузях, що стосуються природних ресурсів і робочої сили. фактори зростання КС: зростаюча якість продукції та кваліфікація робочої сили, упровадження інновацій, правове та податкове урегулювання, менші витрати на оплату праці і матеріалів.

24.Укр на геополітичній карті світу. Проблема збереження суверенного статусу в умовах гл-ї.

Україна послідовно інтегрується до загальноєвропейської спільноти і розглядає поглиблення інтеграційних процесів на континенті як необхідну передумову створення системи глобальної безпеки, утвердження нового геополітичного простору

Україна є об’єктом тиску з боку США та між нар. фін. структур, РФ, Європ. спільноти.

Якщо У. обстоює «передову західну постіндустріальну модель», вона потребує форм.-ня нац. транснац. монополій, однорідних із Зах. ТНК, форм-ня їхніх глобальних інтересів і захисту за вже відпрацьваною військовою схемою. Тільки з допомогою НАТО нац. ТНК зможть захистити й просунути власні інтереси на геоекономічному атласі світу. Але в такому разі постіндустріальна модель «захід – У.» суперечитиме парадигмі розвитку тих системних утворень, які не сприймають свого поглинання, - країн-цивілізацій – Росії, Китаю, Індії, ЄС. Саме тому У. повинна зробити збалансований вибір і не опинитися на перехресті етнонаціональних, фундаменталістських війн, захищаючи власні інтереси та інтереси Зх. моделі.

Але, У. за певних сприят.умов з урах. іннов. відтворюв. потенціалу може сформ. нову етноекон. си-му.Вихід можливий шляхом структ. модерніз.-ї екон. потенціалу У. і масштабної цілеспрям. експансії в Пд..-Сх. напрямку. Для У. важливим є формув. моделей рівноправ. партнерства з Польщ., Тур., Рос

Процес інтеграції до ЄС відкриває для України перспективу підтримки державного суверенітету у нових міжнародних умовах, коли держ незалежність реалізується не у праві на здійснення одноосібних дій, а у реалізації національних інтересів спільно з іншими державами, які поділяють ті ж самі цілі.

Інтеграційні проекти на пострадянському просторі, ініційовані Російською Федерацією, також передбачають обмеження державного суверенітету країн-учасниць. Водночас процес прийняття рішень у таких об’єднаннях передбачає переважну роль Росії, а також не дозволяє іншим державам-учасницям контролювати процес обмеження свого суверенітету. Геополітична активність Укр обмежена необхідністю балансувати між інтересами Росії та Заходу

Необх адаптація зовнішньополітичних засад, коригування стратегічних пріоритетів з урахуванням нових реалій.