21.Глобалістика як нова самостійна наука, етапи її становлення.

Глобалістика є науковим напрямом, що набуває в останні роки ознаки нової самост. науки.міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на виявлення сутності, тенденцій і причин процесів глобалізації, інших глобальних процесів і проблем, пошук шляхів утвердження позитивних та подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів.

предмет-походження,прояви і шляхи вирішення глоб. проблем, а також становлення макросоціоприродних си-м та їхньої динаміки.В ценрі уваги гл-ки знаходяться взаємодія екол.,екон., соціальних,кліматичних та ін. процесів, а також можливості управляти ними. 3 особливості гл-ки. В її межах система взаємозв»язків людини,су-ва і природи управляється єдиним цілим у масштабах всієї планети. Гл-ка розглядає цю си-му як перманентно кризову,при цьому в центрі її уваги знаходяться всі напруженості,конфлікти,катастрофи. Ця наука зосереджує увагу на розр. упр рішень з подолання криз ситуацій.

В становленні гл-ки можна виділити 3 етапи:

1-й етап:1960-ті .Виникла потреба в інтеграції теор. і практ. знань, що спрямовувалися на вивчення нових явищ. Попередником гл-ки на цьому етапі була футурологія(займалися проблемами майбутнього).1968р-створ.Римського клубу(дослідження майб.трендів розвитку)

2-й-середина 1970р.Країни заходу вражені серією структурних криз(енергетичні).Вивчення природи криз і шляхів їх врегулюв.-основний зміст глоб.дослідж.

3-й-середина 1980х.р

Його специфіку визначили історичні зміни на політичній карті світу. На новому етапі посилились дослідження прикладних проблем глобалістики. Військово-політичні дослідження що домінували в 1960-1970-х рр.. частково поступаються дослідженню ризику , упередженню катастроф, пом’якшенню їх наслідків. Все більше уваги приділяється до проблем регіонального характеру. Увага перемикається на соціально-політичну проблематику.

Проблема появи глобальних проблем-НТП.

22.Соціо – культурний вимір глобалізації.

У соціокультурній сфері знаходиться генетичне ядро кожної локальної цивілізації. Соціокультурні цикли в глобальному масштабі найбільш глибоко і повно були дослідженими Пітіримом Сорокіним. Становлення інтегрального соціокультурного ладу пов’язане з переміщенням центру творчого лідерства на Схід, з взаємопроникненням західних і східних культурних цінностей, ідей, інститутів, зразків і звичаїв. Проте цей процес не буде протікати в одному напрямі і в однакових формах в цивілізаціях Заходу і Сходу. Новий лад, за думкою Сорокіна, не буде ані модифікованою формою згасаючого ідеаціонального порядку східних народів, ані східним різновидом паную­чого на Заході чуттєвого порядку. В останній час намітилися базові мегатенденції  глобального цивілізаційного процесу в соціокультурній сфері: 1. «Культурна поляризація».  Саме під знаком цієї мега тенде-нції пройшла більша частина ХХ століття, протиборства двох таборів, — капіталістичного й соціалістичного. Основний механізм реалізації цієї мегатенденції — поляризація й сегментація політичної й геоэкономічної карти світу, супроводжувані форм-ням стійких войськово-політичних і економічних регіональних союзів.

2. «Культурна асиміляція» виходить із того, що «вестернізації» альтернативи немає. Розширюється процес установлення універсальних (загальнолюдських) норм і правил у міжн відносинах.

3.«Культурна гібридизація» доповнюється процесами транс-культурної конвергенції й формування транслокальных куль-тур — культур діаспори, а не традиційно локалізованих і прагну-чих знайти національно-державну ідентичність культур. Мир поступово перетворюється в складну мозаїку транслокальних культур, що утворять нові культурні регіони. 4.«Культурна ізоляція». ХХ століття дало численні приклади ізоляції й самоізоляції окремих країн, регіонів, політичних блоків («санітарні кордони» або «залізна завіса»). Джерелами ізоляціо-ністських тенденцій у сторіччі, що наступило, будуть: культур-ний і релігійний фундаменталізм; екологічні, націоналістичні й расистські рухи; прихід до влади авторитарних і тоталітарних режимів, які будуть прибігати до таких мір: соціокультурна авта-ркія, обмеження інформаційних і гуманітарних контактів, волі пересування, жорсткість цензури.

наявність двох протилежних тенденцій: прагнення, з одного боку, до уподібнення (уніфікації), з іншого - до диференціації. Першій з них сприяє перш за все розвиток науки і техніки, в результаті якого відбувається швидке поширення так званої масової культури. Це призводить до того, що жителі всього світу мають подібні схильності, моду, звичаї і навіть погляди. Друга тенденція полягає в тому, що окремі спільноти хочуть зберегти і поглибити свої етнічні відмінності, традиції та культурні ознаки. Проте перші тенденції, особливо в умовах широкого розповсюдження телекомунікацій та Інтернету, поступово стають провідними, породжуючи нову хвилю уніфікації та стандартизації у духовній сфері.