
- •2.2. Початок консультативної взаємодії
- •Знайомство
- •Контракт
- •Запитання для самоперевірки:
- •Рекомендована література:
- •2.3. Термінологічна „кухня" консультування
- •Самодіагноз
- •Проблема
- •Запитання для самоперевірки
- •Рекомендована література
- •2.4. Дослідження проблеми: збір інформації
- •Практикум
- •Рекомендована література
- •2.5 Первинна діагностика проблеми
- •Симптоми
- •Синдроми
- •Запитання для самоперевірки
- •Рекомендована література:
- •2.6. Ідентифікація проблеми
- •Запитання для самоперевірки
- •2.7. Постановка та розв'язання терапевтичного завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Рекомендована література
- •2.8. Результативність консультативної роботи
- •Запитання для самоперевірки
Запитання для самоперевірки:
1. Які завдання повинні бути розв 'язані на етапі знайомства?
Як би ви пояснили іншим людям специфіку роботи психолога-консультанта, аби сформувати у них реальні очікування?
З якими етичними установками варто ознайомити клієнта вже на першій зустрічі?
Що таке контракт на консультативну роботу? Яким має бути його зміст?
5. З яких міркувань випливає необхідність оплачувати роботу психолога-консультанта ?
Рекомендована література:
Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. - Брест, 1993.
Гулдинг М., Гулдинг Р. Психотерапия нового решения. Теория и практика. -М.: Независимая фирма „Класе", 1997.
Файн С.Ф., Глассер П.Г. Первичная консультаиция: Установление контакта и завоевание доверия. - М., 2003.
2.3. Термінологічна „кухня" консультування
Якщо клієнт правильно розуміє, то він правильно й діє.
Р.Мей
Розгортання консультативного інтерв'ю вимагає від консультанта чіткого розуміння того, що відбувається. Тому є сенс визначитися щодо термінології, за допомогою якої можна крок за кроком формалізувати це складне і багатогранне явище.
Скарга
Ще на етапі знайомства клієнт починає розповідати свою історію. Скарга - адресоване та висловлене консультанту невдоволення людини з приводу певних психологічних труднощів, з якими вона самостійно не може справитися. Кожна скарга має сюжет - послідовність, в якій клієнт розповідає про свої життєві колізії, та зміст, тобто взаємозв'язок цих колізій. Зміст скарги відрізняється від її аналізу суб'єктивним та досить вільним поєднанням фактів і роздумів, їх довільним трактуванням, надлишковою емоційною насиченістю. Сприймати ситуацію більш об'єктивно людині заважає асоційована позиція, адже, дивлячись на все зсередини, вона не в змозі відсторонитися, вийти за коло звичних емоційних кліше.
Слухаючи скаргу, можна легко виділити її суб'єктний (на кого: на себе, когось з рідних, чи знайомих людей) або об'єктний (на що: обстановку, психологічні особливості, перепони тощо) локуси. Клієнт може прямо і відкрито вказувати на того, на кого скаржиться, а може висловлювати невдоволення одним, а невербальні реакції будуть вказувати на інше. З огляду на зміст і локус скарги, можна визначити ступінь її обгрунтованості. Адже трапляється, що за зверненням до психолога не стоїть нічого, крім хвилинного настрою, особистісного вміння „згущувати фарби", тривожності, навіюваності тощо.
В змісті скарги можна виділити явний і прихований зміст. Не варто вважати, що прихований зміст скарги завжди є чимось неусвідомленнм; це скоріше щось недомовлене або не зауважене людиною. Тактично правильно уже на першій зустрічі так побудувати розмову (поставити запитання), щоб перевести прихований зміст в явний. Реакція клієнтів у такому випадку, як правило, позитивна: вони починають більше поважати консультанта за його уважність та проникливість.
Секрети ефективного консультанта
Досвідчені консультанти вважають, що перша консультація має бути екстенсивною, досить поверховою. Не слід чимдуж йти в „глибину", адже судячи з того, що людина не змогла впоратися з проблемою сама, її корені містяться глибоко в несвідомому, для дослідження якого потрібна певна психологічна підготовка клієнта.
Неусвідомленнм або витісненим може стати й підтекст скарги. Його зміст стає очевидним при аналізі двох моментів. Перший стосується ставлення клієнта до тієї людини, про яку він говорить, причому може декларуватися одне ставлення, а емоційно виражатися - інше. Так, декларація любові й турботи до дитини може супроводжуватися емоційними проявами симпатії, відчуттям близькості і поваги або емоціями антипатії, дистанційованості та неповаги. Другий момент, який може дещо прояснити, полягає в тій мотиваційній орієнтації, яка супроводжує консультативні стосунки, тобто у ставленні клієнта до психолога. Це ставлення до практично незнайомої людини відображає деяку загальну тенденцію у відносинах клієнта з іншими людьми. (Семья в психологической консультации..., 1989, с. 47). Інформація, що витікає з підтексту сказаного клієнтом, є досить ризикованою, і її виявлення на першій зустрічі може порушити формування довірчих стосунків.