2.2. Початок консультативної взаємодії

Труднощі людей, які звертаються за консультацією з приводу своїх особистих проблем, полягають у тому, що вони не вміють бути самими собою,... не можуть виразити свою індивідуальність

Р.Мей

Знайомство

Перше знайомство з клієнтом починається ще на етапі угоди про консультативну зустріч. Клієнт називає себе, домовляється про зустріч, визначає, скільки це коштуватиме. Інколи коротко говорить про суть проблем, або про те, чого він очікує від психолога. Цей контакт зазвичай відбувається заочно, по телефону. Досвід показує, що телефонні переговори мають бути короткими, лаконічними, діловими, без особливого вникання в те, про що йтиметься під час очного знайомства. Основне завдання, яке розв'язується під час зустрічі на першому етапі консультативної взаємодії - це налагодження контакту. Насамперед потрібно комфортно облаштуватися в помешканні, де проводитиметься інтерв'ю, докласти зусиль для створення відповідного настрою на роботу. Бажано, щоб клієнт, користуючись ініціативою, яку йому гарантує з перших слів психолог, назвав себе сам. Тоді консультант, називаючи себе, підлаштується до нього (наприклад, Світлана, якщо Іван, і, відповідно, Світлана Василівна, якщо Іван Іванович).

У консультуванні діє неписане правило: про зустріч з психологом домовляється той, кому безпосередньо потрібна допомога. Це, по-перше, дає змогу уникнути немотивованого клієнта, а по-друге, такі питання, на­приклад, як формування реальних установок на психологічне обслугову­вання, оплата консультації, деякою мірою будуть вже узгоджені.

Попередня інформація про клієнта може бути стандартною, як при реєстрації у будь-якій іншій соціальній установі: ім'я, вік, професія, освіта, сімейний статус, як потрапив на консультацію, чи звертався раніше до психолога, та якщо людина приходить на зустріч анонімно, всі ці відомості будуть зібрані по ходу інтерв'ю.

Секрети ефективного консультанта

Краще не перевантажуватися завчасно інформацією про клієнта та його життя, особливо якщо ця інформація надходить від третіх осіб, що стали ініціаторами звернення клієнта до психолога.

Більшість психологів-дослідників консультативного процесу вважають, що за перші 5-7 хвилин взаємодії вирішується доля всього майбутнього співробітництва. Взаємодія буде успішною, якщо стосунки склалися, тобто зникає напруження першого знайомства, виникає довіра, і вже через кілька хвилин вимальовуються спільні орієнтири, налагоджуються містки порозу­міння. Якщо ж перші миті зустрічі наповнені страхами, тривожним чекан­ням, зніяковінням та недоречностями (хтось когось не розуміє, не чує, перебиває тощо), то результативність консультації буде невисокою.

Технічна сторона налагодження взаємодії

Хоча перший етап консультативної взаємодії триває недовго, він є дуже важливим і передбачає, крім знайомства та встановлення довірчих стосунків, ще кілька окремих блоків. Умовно їх можна назвати так: 1) Блок професійного орієнтування; 2) Етика психологічного обслуговування; 3) Укладання терапевтичного контракту.

Якщо людина вперше на прийомі у психолога, то у блоці професійного орієнтування вона знайомиться із семантикою психологічною консультультування сутністю психологічних трудових функцій, які існують у суспільстві з перших фаз його існування, з тим, у чому конкретно полягає психо­логічна допомога, чим вона відрізняється від аналогічних практик. Людина має зрозуміти хоча б у загальних рисах, чого очікувати від відвідин психолога У неї має скластися враження про те, хто перед нею. Вона повинна дізнатися про все, що її цікавить стосовно діяльності конкретного професіонала (освіта, професійний досвід, напрям), хоча б приблизно визначитись, як відбуватимуться зустрічі. Упродовж цих кількох хвилин формується професійна позиція консультанта в даному конкретному випадку, узгоджуються методи роботи. Водночас нівелюються стереотипи, безпідставні очікування чудодійних перетворень, які й досі в народі приписують психологам.

Блок етичних норм має ознайомити клієнта з основними правами та обов'язками як його, так і психотерапевта (див.: 1.7). Клієнтові гарантуються анонімність і конфіденційність консультування. Проте є сенс одразу попередити його про випадки можливого переривання конфіденційності. Важливо зробити це з самого початку контактування, щоб не потрапити в пастку моральної відповідальності та докорів сумління, які можуть виникнути у процесі роботи через складні життєві обставини та гарантію нерозголошення конфіденційної інформації.

Особливо треба підкреслювати добровільність продовження або пере­ривання роботи, право погоджуватися чи не погоджуватися із психологом, міняти консультанта, самостійно пропонувати теми й нормувати глибину їх розкриття тощо. До речі, як клієнт, так і психотерапевт мають рівні права переживати й висловлювати свої переживання, бути відвертими і відкритими щодо можливості подальшого співробітництва. Тобто можливі ситуації, коли саме психолог буде ініціатором закінчення роботи з клієнтом через те, що той не виконує умови контракту.

Якщо в процесі консультативної взаємодії передбачений аудіо- чи відсозапис, клієнта слід попередити про це заздалегідь. З огляду на етику взаємодії консультант повинен отримати дозвіл не тільки на технічний запис консультативної зустрічі, але й на те, щоб дещо занотувати в присутності клієнта. Добре, якщо протягом консультації клієнт отримає зворотний зв'язок і матиме уявлення про те, що і як записує консультант.