.2. Історія виникнення та розвитку ринку строкових угод

Прообразами перших строкових угод були угоди з купівлі-прода­жу акцій перших акціонерних товариств Англії. Акції цих компаній користувались таким великим попитом, що нерідко продавались з поставкою в майбутньому.

Строкові угоди в сучасному розумінні цього слова виникли на по­чатку XVIII ст. Торгівля першими строковими контрактами розпо­чалася в прикордонних районах Середнього Заходу США. Це були форвардні контракти на поставку зерна та кукурудзи. Виробники сільгосппродукції, продаючи форвардні контракти на поставку певного виду продукції, одержували додаткові прибутки у разі отримання високого врожаю, падіння цін на ринку та продажу за більш високи­ми цінами, зафіксованими у форвардних контрактах. У разі невисо­кого врожаю та зростання цін на ринку виробники продукції зазна­вали збитків, продаючи за невисокими цінами, зафіксованими у кон­трактах. Проте в будь-якому разі вони, продаючи свою продукцію за форвардними контрактами, гарантували собі надходження певних сум грошових коштів та реалізацію виробленої продукції.

З подальшим розвитком зернової торгівлі в 1848 р. у Чикаго була створена перша біржа з торгівлі строковими контрактами на сільсько­господарську продукцію, яка отримала назву "Чиказька торгова па­лата". В 1865 р. на Чиказькій "Борд оф трейд" з'явився новий різновид строкових контрактів — ф'ючерсні контракти. Ф'ючерсні контракти на відміну від форвардних були стандартизованими щодо якості, кількості, часу та місця поставки контракту. Не обумовлювалася лише ціна, яка визначалася через аук­ціон на біржі. Для покупців та продавців ф'ючерсних контрактів, для учасників біржових торгів це означало, що на певний вид продукції можна було придбати контракт тільки на визначений обсяг цієї про­дукції, при визначені терміни поставки. Недоліком стандартизації було те, що можна було купити чи продати контракт лише з наперед визна­ченими параметрами, що не завжди відповідало цілям покупця чи продавця. Однак цей недолік згодом став дуже незначним порівня­но з тими перевагами, які дали стандартизація і розробка оригіналь­ного механізму проведення торгів ф'ючерсними контрактами. Внас­лідок цього ф'ючерсні контракти, маючи таке саме формальне визна­чення, що й форвардні контракти, перетворились на суттєво інший механізм страхування від цінових ризиків.

У власників ф'ючерсних контрактів з'явилась можливість закри­вати свої зобов'язання за контрактом, не виконуючи реальної постав­ки активу. Наприклад, маючи контракт на поставку певної продукції» його власник, придбавши протилежний контракт на купівлю цієї самої продукції, міг закрити свої зобов'язання щодо поставки. Крім того, була запроваджена система маржі, яка забезпечила виконан­ня зобов'язань учасниками торгівлі. Ця система полягала в депону­ванні коштів учасниками біржового ринку на біржі чи у представ­ника біржі для гарантованого виконання контракту.

В 70-х роках з введенням плаваючого валютного курсу стали більш мінливими ринкові процентні ставки, що в результаті привело до збільшення мінливості цін різноманітних фінансових інструментів. Це спричинило появу і стрімкий розвиток ринку фінансових ф'ючерсів. Ф'ючерсні контракти дали змогу фінансовим інститутам та іншим учасникам фінансового ринку ефективно управляти ціновим ризиком. Першими фінансовими ф'ючерсами стали ф'ючерсні конт­ракти на іпотечні цінні папери та на іноземну валюту.

Ф’ючерси та опціони

Ф'ючерс — це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандарти­зованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди.

Ф'ючерсні угоди укладаються лише на біржах. Сторонами висту­пають не продавець і покупець контракту, а продавець (покупець) і біржа або її розрахункова (клірингова) палата. Вона виплачує сто­роні, яка виграла і відповідно отримує від сторони, яка програла, різ­ницю між вартістю контракту в день його укладення і вартістю конт­ракту на момент його виконання. Тобто ф'ючерспа угода є закон­ною угодою між покупцем (продавцем) і біржою або її кліринговою палатою, в якій покупець (продавець) погоджується прийняти (здій­снити) поставку певного активу за обумовленою ціною в кінці ви­значеного періоду часу. Дату виконання умов угоди називають да­тою поставки. (Більшість фінансових ф'ючерсів мають стандарти­зовані дати поставки в березні, червні, вересні, грудні.) Ціну базового активу, зафіксовану в контракті, називають ціною поставки.

Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного активу, то кажуть, що він відкрив коротку позицію, або продав контракт. Якщо учасник ринку уклав угоду, у якій зобов'язався прийняти поставку певного активу, то вважають, що він відкрив довгу позицію, або купив контракт.

Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов'язань за нею іншій особі через укладення зворотної (офсетної) угоди. Під зворотною розуміють угоду, протилежну за зміс­том даній угоді. Наприклад, якщо є угода на продаж 100 акцій корпо­рації Л з датою поставки через 3 міс, то зворотною буде угода на купівлю 100 акцій корпорації А з датою поставки через три місяці

Отже, ліквідувати позицію можна в будь-який момент до дати поставки, придбавши угоду протилежного змісту (уклавши офсетну угоду). При цьому прибутком чи збитком учасника ф'ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф'ючерсний контракт у момент від­криття та закриття позиції. Якщо протягом періоду ціни на ф'ючерсному ринку зросли, то той, хто відкрив, а потім ліквідував довгу позицію (купив, а потім продав контракт), отримає прибуток, хто відкрив — закрив коротку позицію, зазнає збитків.

Варто підкреслити, що близько 98% контрактів ліквідуються саме через укладення офсетних угод, а не реальної поставки активів. У разі якщо позиція _не була ліквідована до дати поставки, ф'ючерсна угода буде викона­на одним з двох способів: з поставкою або без поставки базового ак­тиву. В контракті з поставкою базового активу продавець у день ви­конання контракту здійснить поставку стандартної кількості базо­вого активу за розрахунковою ціною (ціною закриття останньої тор­гової сесії), а покупець оплатить та прийме відповідний базовий ак­тив. У контракті без поставки базового активу (розрахунковий ф'ю­черс) одна сторона у день виконання контракту виплатить другій стороні грошову суму, що дорівнює різниці в цінах контракту на дату укладення угоди та дату виконання її умов (на дату відкриття та закриття позиції).

Учасники ф'ючерсного ринку проводять дві основні стратегії на ринку: вони або хеджують позиції, або грають на коливаннях цін. У першому випадку їх називають хеджерами, в другому — спекулян­тами. З допомогою ф'ючерсного ринку хеджери управляють ризи­ком та переносять його на спекулянтів. Спекулянти приймають на себе ризик і, як правило, отримують за це додаткові прибутки. Вони викуповують та продають необхідні іншим учасникам ринку кон­тракти, заповнюють простір між покупцями та продавцями і ство­рюють цінову рівновагу. Цим самим спекулянти виконують дуже важливу економічну функцію: вони стабілізують ринок та збільшу­ють його ліквідність.

Основна економічна функція ринку ф'ючерсів полягає в наданні учасникам ринку ефективного механізму управління ціновим ри­зиком та у визначенні форвардних цін, які суттєво впливають на формування поточних ринкових цін на відповідні активи.