Технологія навчання

Новою концепцією навчання, починаючи з 50-х років XX століття, є технологія навчання, яка ставить за мету кон­струювання оптимальних дидактичних систем, проектуван­ня навчально-пізнавальних процесів. Використання понят­тя «технологія навчання» пов'язане, по-перше, із стрімким розвитком науково-технічного прогресу, який зумовив тех­нологізацію не тільки виробничої сфери, а й гуманітарної, по-друге, з незадовільним станом традиційних форм і ме­тодів навчання. Сам термін «технологія» стосовно навчаль­ного процесу було вперше вжито 1886 року американцем Дж. Саллі.

Нині є понад триста визначень понять «технологія на­вчання» і «педагогічна технологія». Ці визначення групу­ються за п'ятьма підходами до них: системний метод; педа­гогічна система; діяльність; спосіб організації навчального процесу; моделювання навчального процесу.

Істотними ознаками технології навчання є:

• діагностичне цілепокладання і результативність;

• алгоритмізованість і проектованість;

• цілісність і керованість;

• коригованість.

Наприклад, С. У. Гончаренко вкладає у нього такий зміст: «Технологія навчання (з грец. — мистецтво слова, на­вчання) — за означенням ЮНЕСКО, це в загальному ро­зумінні системний метод створення, застосування й визна­чення всього процесу навчання і засвоєння знань з ураху­ванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти».

В педагогічній літературі, в тому числі й російській, пе­дагогічні поняття «технологія навчання» і «педагогічна тех­нологія» одними авторами ототожнюються, а іншими — ні. Наприклад, Ю. П. Азаров пропонує таку дефініцію поняття «педагогічна технологія»: «Педагогічна технологія вміщує в себе матеріально-технічне і правове забезпечення навчаль­но-виховного процесу, просторово-часові чинники ... ме­тод, засоби і форми роботи, педагогічну майстерність усіх учасників виховного процесу, набір обов'язкових видів діяльності, що їх виконує кожен учень».

Інші автори термін «технологія навчання» вживають стосовно навчального процесу, а термін «педагогічна техно­логія» — щодо виховного процесу. М.В.Кларін предметом технології навчання вважає конструювання систем шкільного, навчання і професійної підготовки, О. Е. Кова­ленко зосереджує увагу на взаємодії учня і викладача, яка складається з двох видів діяльності — викладання й уміння, тісно пов'язаних між собою.

Отже, в основі технології навчання має бути ідея керу­вання дидактичним процесом, проектування й відтворення навчального циклу. Традиційне навчання характеризується нечіткістю мети, слабкою керованістю навчально-пізна­вальною діяльністю, невизначеністю і неповторністю пізнавальних операцій, слабкістю зворотного зв'язку і суб'єктивністю оцінки результатів навчання.

Специфічні властивості технології навчання спрямовані на подолання вищезазначених недоліків традиційного навчання і тому, на думку майже всіх дослідників цієї пробле­ми, однією з найважливіших властивостей технології на­вчання є можливість відтворення навчально-пізнавальних процедур.

Загальні властивості технології навчання такі:

• розробка діагностичне поставлених цілей навчання;

• орієнтація всіх навчальне-пізнавальних дій на гаранто­ване досягнення визначених навчально-виховних цілей;

• оперативний зворотний зв'язок, оцінка поточних і підсумкових результатів.

Об'єктами технологізації навчання мають бути всі ос­новні компоненти цього процесу, тобто цілі, зміст, методи, прийоми, способи і форми взаємодії педагогів і суб'єктів учіння, методики їхньої поведінки в певних стандартних си­туаціях тощо.

В руслі гуманістичної парадигми національної системи освіти, що, як і інші види освіти, «реалізується через діяль­ність» і «має не тільки зовнішні атрибути спільності, але й своїм внутрішнім змістом передбачає співробітництво, са­морозвиток суб'єктів навчального процесу, виявлення їх особистісних функцій», слід звернути увагу на особистісну спрямованість технологій навчання учнів, на забезпечення їх особистісно-професійної поведінки, самоуправління й роз­витку творчого потенціалу учасників дидактичного процесу.