5. Організація управлінського обліку

Управлінський облік не регламентується і не регулюється державними органами. Його принципи і методи розробляються професійними організаціями бухгалтерів. Однією з таких організацій є Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ). Створений нею спеціальний комітет розробив і видав ряд положень та досліджень з управлінського обліку, призначених для гармонізації методів і прийомів управлінського обліку в різних підприємствах і країнах. Вони носять рекомендаційний характер.

Разом з цим рекомендації з практики, управлінського обліку розробляють професійні організації бухгалтерів окремих країн (США, Великої Британії та ін.).

Організація управлінського обліку на підприємстві залежить від його організаційної структури, обсягу діяльності, структури управління та політики керівництва.

Характерною рисою для багатьох великих підприємств є централізація фінансового і децентралізація управлінського обліку задля наближення його до місць виникнення витрат і прийняття рішень.

Основну масу вихідної інформації управлінський облік одержує з рахунків бухгалтерського обліку. Тому важливим методологічним питанням організації управлінського обліку є питання про його місце в системі рахунків бухгалтерського обліку.

Міжнародна практика виробила два основні підходи до побудови плану рахунків:

а) створюються дві автономні системи рахунків: одна для фінансового, друга – для управлінського обліку.

При цьому рахунки фінансового обліку не кореспондують з рахунками управлінського обліку. Такий підхід застосовують близько 80 країн, у тому числі більшість країн-членів ЄС;

б) єдина система рахунків, у межах якої передбачено рахунки управлінського обліку, що кореспондують з рахунками фінансового обліку. Цей підхід характерний для країн англосаксонської групи. В цих країнах відсутнє державне регулювання обліку, немає єдиного національного плану рахунків, бухгалтерський облік є саморегульованою системою. У цих країнах сформувалися три основні системи рахунків: загальна, інтегральна, переплетена.

Загальну систему використовують підприємства малого бізнесу (в Україні – аналогічно) сфери послуг, торгівлі, побутового обслуговування, промислового виробництва без калькулювання собівартості продукції. Вона ґрунтується на періодичному обліку запасів, роздільному облік витрат за елементами (рахунки класу 8) та підходів за їх видами (рахунки класу 7), визначенням фінансового результату на спеціальному зведеному рахунку (рахунок 79).

Інтегровану систему обліку застосовують великі підприємства. При цій системі в єдиному плані рахунків передбачають рахунки обліку витрат, які кореспондують з рахунками фінансового обліку і на яких ведеться аналітичний облік витрат у розрізі окремих їх груп, центрів виникнення, видів продукції та ін. відповідно до потреб управління витратами, контролю, калькулювання собівартості тощо. Аналогічну систему обліку застосовують великі комерційні підприємства в Україні.

Переплетена система обліку передбачає окреме ведення рахунків фінансового та управлінського обліку, які не кореспондують між собою. Взаємозв’язок фінансового та виробничого (управлінського) обліку здійснюють через контрольні рахунки. Наприклад, "Контрольний рахунок виробничого обліку" та "Контрольний рахунок фінансового обліку". Ці рахунки мають протилежну побудову і "віддзеркалюють" один одного. За умов комп’ютеризації переплетена система є лише ускладненим варіантом інтегрованої системи і не дає відчутних переваг. Тому вона не набула значного поширення в країнах англосаксонської групи.

Фахівці-практики з управлінського обліку та фінансового менеджменту несуть відповідальність перед організацією, на яку вони працюють. Вони повинні бути: компетентними, чесними, об’єктивними, забезпечувати конфіденційність інформації.