2. Предмет і метод управлінського обліку

Предметом управлінського обліку є контроль за формуванням собівартості продукції стосовно центрів витрат і сфер відповідальності, визначення рентабельності та пошук резервів зниження витрат і зростання прибутку.

Основні завдання, які вирішує управлінський облік:

• нормування витрат на виробництво продукції;

• облік витрат на виробництво паралельно за багатьма напрямками;

• визначення об’єктів калькулювання та калькуляційних одиниць;

• вибір методів обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції;

• складання планових і звітних калькуляцій (кошторисів);

• аналіз відхилень від нормативів;

• групування відхилень за причинами і відповідальними особами;

• забезпечення інформацією про відхилення для прийняття рішень;

• визначення собівартості, прибутку, рентабельності;

• аналіз собівартості і виявлення резервів її зниження;

• автоматизація обліку, калькулювання і аналіз собівартості продукції, проведення економічних розрахунків.

Для забезпечення виконання цих завдань в управлінському обліку використовуються такі методи:

• загальнометодологічні методи дослідження об’єкта (спостереження, порівняння, аналіз, синтез);

• загальнонаукові методи бухгалтерського обліку (рахунок, подвійний запис, документація, інвентаризація, оцінювання і калькуляція, баланс);

• спеціальні методи бухгалтерського обліку (групування і перегрупування, економіко-математичні методи, методи аналізу, математичного прогнозування).

В управлінському обліку широко використовуються:

• порівняння;

• елімінування (спосіб послідовних підстановок, обчислення різниць, балансовий спосіб);

• факторний метод підрахунку резервів;

• підсумковий;

• конструктивно-варіантний.

3. Об’єкти управлінського обліку

На формування основних об’єктів управлінського обліку, безумовно, впливає мета управлінського обліку та завдання, спрямовані на ефективне управління діяльністю.

До основних об’єктів системи управлінського обліку належать:

• затрати (поточні і капітальні) та доходи підприємства в цілому й окремих його структурних підрозділів;

• собівартість як форма цільового спрямування затрат;

• внутрішнє ціноутворення (трансфертні ціни);

• планування;

• внутрішня звітність.

Систематичне дослідження поведінки затрат і доходів дає змогу виявляти основні тенденції діяльності підприємства. Це забезпечує оперативне управління в короткостроковому періоді для досягнення тактичних цілей підприємства та його керованості для реалізації стратегії в довгостроковому періоді.

Необхідно враховувати, що система управління затратами і доходами – це складний механізм зв’язків, відносин і дій менеджерів різних рівнів діяльності, тому затрати і доходи займають центральне місце в системі управлінського обліку.

Важливим об’єктом управлінського обліку є трансфертні ціни, доцільність включення яких до об’єктів можна пояснити безпосереднім їх впливом на результат діяльності підприємства через стимулювання результатів праці.

Трансфертні ціни – це внутрішні ціни, за якими один структурний підрозділ підприємства (цех, дільниця чи відділ) передає іншому підрозділові продукцію або послуги. З іншого боку, ціна є однією з форм цінності, що створюється підприємством. Вона визначається тим, скільки покупці готові заплатити за товари або послуги, які пропонує підприємство.

Важливим об’єктом є собівартість, яка в системі управлінського обліку формується за принципом "різна собівартість для різних цілей". Собівартість – якісний показник, який характеризує ефективність діяльності підприємства. Від рівня собівартості безпосередньо залежить величина прибутку та рівень рентабельності.

Центр відповідальності – це структурний підрозділ (відділ) підприємства на чолі з керівником, який має делеговані йому повноваження і відповідає за результати роботи даного підрозділу.

Планування – важливий об’єкт управлінського обліку. Воно спрямоване в майбутнє. Планування є інформаційною системою для прогнозування майбутньої діяльності підприємства.

У свою чергу важливим об’єктом управлінського обліку слід вважати внутрішню звітність. Вона забезпечує зворотні зв’язки об’єкта та суб’єкта управління, а відтак безпосередньо впливає на результат діяльності підприємства.

Внутрішня звітність – динамічна система форм узагальненої інформації в розрізі структурних підрозділів, видів продукції, видів діяльності, яка має бути тісно пов’язана з умовами, специфікою, особливостями, організацією виробництва та інформаційними потребами управлінської ланки. Вся структура управлінського обліку має бути реалізована в добре опрацьованій, комплексній системі управлінської звітності.

Методично і вміло організована система управлінської звітності забезпечить керівництво ключовою інформацією про діяльність підприємства та можливість її постійного поліпшення.