Нормування праці на стаціонарних роботах.

План:

7.1. Класифікація стаціонарних машин.

7.1.2. Нормоутворюючі фактори на стаціонарних роботах.

7.1.3. Особливості вивчення процесу праці.

7.2.Розрахунок норм виробітку для машин безперервної дії.

7.3. Розрахунок норм виробітку для машин циклічної (перервної) дії.

7.1. Класифікація стаціонарних машин.

За конструкцією стаціонарні машини поділяються на машини безперервної та циклічної дії.

В машини безперервної дії продукція, що поступає на обробіток, подається, а готова приймається безперервно або порціями через визначені проміжки часу.

В машини циклічної дії подавання сировини та її виймання виконується через визначені проміжки часу. Спосіб вивчення роботи машин циклічної та безперервної дії однаковий, а методика розрахунків норм виробітку – різна.

За технологічною ознакою машини поділяються на:

• протравлювачі, які призначені для обробітку хімікатами та іншими хімічними речовинами насіння зернових, бобових і технічних культур;

• машини, агрегати, поточні лінії для очищення та сортування насіння зернових, зернобобових, насінників;

• машини й установки для сушіння сільськогосподарської продукції (сушили зернові барабанні стаціонарні, шахтні зернові сушили, зерноочищувальні – сушильні поточні лінії тощо);

• сортувальні машини для післязбирального обробітку сільськогосподарських культур (по фракціях);

• машини для післязбирального обробітку технічних культур;

• станки для приготування торфоперегнійних горщечків;

• мотов’язальні машини;

• машини для подрібнення добрив;

• агрегати для приготування вітамінного трав’яного борошна тощо.

7.1.2. Нормоутворюючі фактори на стаціонарних роботах.

На продуктивність стаціонарних машин, агрегатів та потокових ліній впливають такі нормоутворюючі чинники:

• технічні (конструктивні та експлуатаційні показники);

• технологічні (послідовність та спосіб обробітку, подавання та приймання переробленої (обробленої) продукції, спосіб укладання переробленої продукції);

• організаційні (організація роботи і трудового процесу на робочому місці);

• агробіологічні (агротехнічні вимоги до перероблюваної продукції, вид культури, вологість, засміченість та забрудненість);

• соціально-економічні (тривалість робочого дня, умови праці, оплати праці, культурно-побутові та санітарно-гігієнічні умови);

• індивідуальні особливості виконавця (кваліфікація, інтенсивність праці, стаж роботи, вік, стать, трудова дисципліна, психологічний стан). Останнє під час розробки технічно обґрунтованих норм виробітку враховується поки ще недостатньо.

7.1.3. Особливості вивчення процесу праці.

Продуктивність агрегату і виробітку на одну особу залежить від наступних нормоутворюючих факторів:

• чисельності обслуговуючого персоналу;

• організації трудового процесу;

• стан продукції, яка обробляється.

Для цього проводять: індивідуальну або групову фотографію робочого дня; хронометраж і фотохронометраж.

При нормуванні праці час використання машини та робочий час виконавців класифікують нарізно. Це необхідно для розрахунку норми виробітку на машину і витрат палива (електр. енергії).

Машинний час Том поділяють на:

• час роботи машини;

• час регламентованих перерв;

• час простоїв.

На цих трудових процесах основний робочий час машини і виконавця можуть співпадати і перекриватися робочим часом машини.

Н-д.: стан продукції за ступенем забрудненості поділяють на 3 групи: слабка – до 10%; середня – 10-20%; сильна – б. 20%. Тому для кожної групи – різні Нзм та ω_ом.